Історія кави: коли і чому виносилася заборона на цей напій
Насичений аромат, гіркий смак і підбадьорливий кофеїн підкорили весь світ. І все ж історія кави не така проста… | Фото: Pexels
Кава “народилася” в Ефіопії, але тільки в Ємені в XV столітті вона стала популярним напоєм — насамперед, серед суфіїв, яким потрібно було зберігати бадьорість під час молитви. З плином часу насичений аромат, гіркий смак і підбадьорливий кофеїн підкорили весь світ. Саме тоді в напою і почалися проблеми.
Деякі політики намагалися заборонити розпивання кави, прикриваючись аргументами про шкоду для здоров’я. Але найчастіше такі заборони приховували темнішу правду. Річ у тім, що кава об’єднувала людей, які за філіжанкою гарячого напою обговорювали новини та соціальну несправедливість. Це по-справжньому лякало правителів.
Але заборони на каву ніколи не тривали довго, щоправда, коли вони все ще діяли, порушників жорстоко карали, в деяких випадках, навіть могли стратити.
Заборона на каву в Мецці на початку XVI століття
Приблизно 1500 року кава з’явилася в Мецці. Незабаром з’явилися кав’ярні, які обслуговували як місцевих жителів, так і втомлених паломників. Але популярність цього нового напою викликала підозри. У 1511 році мекканський чиновник, Хайр Бег, зібрав групу вчених, щоб вирішити, чи слід заборонити каву.
Кава "народилася" в Ефіопії, але тільки в Ємені в XV столітті вона стала популярним напоєм Фото: United Archives
Хайр Бег чинив тиск на присутніх учених, щоб вони підтримали заборону на вживання кави. Офіційна версія була така, що кава шкодить організму, п’янить розум і спонукає людей збиратися у великі й некеровані натовпи.
Кав’ярні закрилися, кавові зерна були спалені, а влада била любителів кави.
Тим часом Хаїр Бег відправив звіт про свої дії султану аль-Ашрафу Кансуху аль-Гурі. Однак відповідь султана була швидкою та різкою. Султан видав королівський указ, згідно з яким, хоча публічне розпивання кави було заборонене, приватне розпивання кави, як і раніше, дозволялося, що збило з пантелику Гаїр Бега і дало змогу жителям Мекки повернутися до своєї кави та, в кінцевому підсумку, до своїх кав’ярень.
За що султан Османської імперії стратив любителів кави
Більш ніж через 100 років султан Мурад IV також почав переслідувати кав’ярні, цього разу в Стамбулі. Хоча кава була заборонена і раніше в Османській імперії, Мурад IV довів справу до крайності. Він розглядав кав’ярні як осередки небезпечного спілкування, де могли розпалюватися повстання та бунти.
Султан Мурад IV Фото: Public Domain
Оскільки Мурад IV сам зійшов на трон унаслідок подібних повстань, він цілком зрозуміло, страждав на параною. У результаті він заборонив кав’ярні в Стамбулі та ввів смертну кару для тих, хто пив каву на публіці. Жорстокий правитель, Мурад IV, згідно з деякими записами, сам страчував любителів кави (і курців, оскільки тютюн також був заборонений).
Швеція забороняла каву п’ять разів
У XVI столітті європейські туристи в Османській імперії з цікавістю ставилися до кави, відзначаючи, що її подавали в маленьких чашках гарячою, незалежно від погоди.
Лише у XVII столітті торгівля кавою набула поширення в Європі й швидко поширилася. Але незабаром напій зіткнувся в Європі з тією ж пильною увагою, що і в Мецці та Стамбулі. Одна з поширених історій свідчить, що король Швеції Густав III дуже не злюбив напій. Він не тільки його заборонив, а й провів дивний медичний експеримент над двома ув’язненими-близнюками, щоб довести шкідливість напою. Розповідають, що один із близнюків щодня пив каву, а інший — чай, і обидва пережили короля, вбитого 1792 року.
Дослідник історії кави у Швеції з Університету Умео Міхал Саламоні вважає, що історія про близнюків є всього лише міфом.
Проте Швеція п’ять разів вводила заборони на імпорт кави: у 1756, 1766, 1794, 1799 і 1817 роках. Саламоні зазначає, що часто звучала “критика на адресу нових звичок”, як-от вживання кави, але влада посилювала контроль за кавою переважно через торговий дефіцит.
Заборони, за його словами, були спрямовані “проти імпорту кави, вирощеної в колоніях інших європейських країн”. Однак для забезпечення дотримання цих заборон поліція заарештовувала, штрафувала і саджала до в’язниці людей, які пили або продавали каву навіть у невеликих кількостях.
Таємна прусська “служба нюхачів кави”
1777 року Фрідріх II Великий опублікував викривальну статтю про каву.
“Огидно помічати збільшення кількості кави, споживаної моїми підданими, і кількість грошей, які внаслідок цього йдуть із країни”, — писав Фрідріх Великий.
Таємна прусська "служба нюхачів кави" Фото: Public Domain
Як і у правителів Швеції, більша частина його претензій до кави мала економічний характер. Кава, на його думку, була для еліти. Прості люди ж, навпаки, “повинні пити пиво”.
1781 року Фрідріх створив королівську кавову монополію зі своїми власними обсмажувальними цехами та заборонив громадянам імпортувати й обсмажувати власні кавові зерна. Кава стала набагато дорожчою, і, природно, це призвело до масштабної контрабанди кави. Це, своєю чергою, породило таємну службу “нюхачів кави”.
Нюхачами кави, як правило, ставали ветерани війни, які ходили вулицями й винюхували насичений запах кави. Тих, кого ловили на обсмажуванні зерен і приготуванні напою, примушували платити непомірні штрафи, чверть від яких йшла нюхачу.