Серед ініціаторів законопроєкту, який несе можливі ризики цензури в Україні, був нардеп з Кременчука: що про це відомо
На думку експертів, це може призвести до надмірного тиску на ЗМІ, зростання самоцензури та зловживань судовими процесами з боку посадовців чи корпорацій
21 вересня у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт № 14057, який передбачає зміни в Цивільному кодексі України (ЦКУ). Інститут масової інформації стверджує, що законопроєкт становить ризик цензури й містить надмірно жорсткі вимоги до медіа.
Також проєкт журналістських розслідувань Bihus.info заявив, що цей законопроєкт посилює юридичну відповідальність за критичні публікації та може поставити під ризик саме існування журналістських розслідувань, пише ІМІ.
Ініціаторами законопроєкту стали понад 180 народних депутатів, серед них — Олексій Мовчан — від частини Кременчука і інших громад Кременчуцького району (фракція «Слуга народу»).
Чому законопроєкт критикують
За словами директорки ІМІ Оксани Романюк та юриста ІМІ Володимира Зеленчука, документ розширює можливості для блокування публікацій до виходу у світ (зокрема, в онлайн-медіа, соцмережах та на інших вебресурсах). Це класичний приклад prior restraint (попереднє обмеження свободи слова), який суперечить ст. 10 Конвенції з прав людини.
Також законопроєкт передбачає блокування доступу до матеріалу у разі «порушення особистих прав». На думку експертів, це може призвести до надмірного тиску на ЗМІ, зростання самоцензури та зловживань судовими процесами з боку посадовців чи корпорацій.
— Такі вимоги мають містити гарантії пропорційності й бути крайньою мірою. Пріоритет слід віддавати демократичнішим альтернативам, — підкреслив юрист ІМІ Володимир Зеленчук.
Окрему критику викликало розширення права на спростування та «право на відповідь». За нормою законопроєкту, будь-яка згадка про особу в медіа може стати підставою для її відповіді, навіть якщо інформація достовірна чи особу не названо прямо.
— Це знищить редакційний контроль і професійні стандарти журналістики. Медіа перетворяться на підставки для мікрофонів, зобов’язані давати ефір кожному, хто вважатиме, що його права порушені, — зазначила директорка ІМІ Оксана Романюк.
Володимир Зеленчук додав, що такі зміни посилять позиції тих, хто зловживає процедурами спростування, зокрема чиновників та топкорупціонерів, про яких виходять журналістські розслідування.
У Центрі протидії корупції (ЦПК) також надали роз’яснення щодо законопроєкту:
- «Презумпція недостовірності». Будь-яка інформація про ймовірний злочин вважатиметься недостовірною, якщо немає обвинувального вироку суду. Це означає, що журналісти не зможуть публікувати навіть підтверджені дані з документів, публічних виступів прокурорів, матеріалах слідства.
- Відповідальність за «тон». Суд зможе карати за різку критику у формі оціночних суджень. Це відкриває шлях до численних позовів від чиновників чи бізнесменів, які хочуть залякати редакції.
- «Право на відповідь». Навіть правдиві публікації можуть змусити журналістів друкувати «відповіді» від згаданих осіб, які можуть фактично перекручуватимуть зміст розслідувань. Нині на відповідь діє лише тоді, коли поширено недостовірні дані, вказують в ЦПК
- «Право бути забутим». Передбачає видалення чи деіндексацію матеріалів, які суд визнає «неактуальними» або такими, що «втратили суспільний інтерес». У чинному законодавстві такого права не існує: можна лише спростовувати недостовірну інформацію, йдеться у роз’ясненні Центру.
Що каже влада
Спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук заявив, що законопроєкт не передбачає нових чи додаткових обмежень для свободи слова, в тому числі щодо проведення журналістських розслідувань та публікації їхніх результатів.
Серед основних тез спікера:
- Відповідальність журналістів. Йдеться не про покарання, а про спосіб захисту, який не тягне юридичних санкцій. Спростування недостовірної інформації незалежно від вини вже передбачене чинним ЦКУ та законом «Про медіа».
— Разом з тим, частина 13 статті 277 ЦКУ в редакції законопроекту передбачає: «Особливості спростування недостовірної інформації встановлюються законом». Зокрема такі особливості встановлені статтею 43 Закону України «Про медіа», яка серед іншого передбачає випадки, коли суб’єкт у сфері медіа має право відмовити в поширенні спростування або відповіді, — йдеться у повідомленні.
- Презумпція невинуватості. Законопроєкт не забороняє журналістські розслідування, а лише наголошує: особу не можна називати винною без вироку суду, вказує Стефанчук.
- Попередня цензура. Твердження про можливість блокування сайтів чи заборону публікацій Стефанчук назвав неправдивими. За його словами, документ лише уточнює сучасні канали поширення інформації — соцмережі, відеохостинги, месенджери.
- Право на відповідь. Воно існує і зараз. Законопроєкт не зобов’язує журналістів друкувати «альтернативні версії», а лише гарантує право особи висловити власну думку.
- «Право на примирення». Це не примусове вибачення, а можливість добровільного врегулювання конфлікту.
- «Право на забуття». Його запровадження Стефанчук пояснив євроінтеграційними зобов’язаннями України. При цьому баланс із суспільним інтересом, за словами політика, зберігатиметься.
Нагадаємо, 21 серпня Верховна Рада в цілому ухвалила законопроєкт № 11533, що обмежує доступ до даних про нерухомість з Реєстру речових прав на нерухоме майно. За ухвалення документа проголосував 231 народний депутат. У ЦПК стверджують, що такі норми значно ускладнять роботу для журналістів з виявлення махінацій з нерухомістю, зокрема корупційних.
Джерело інформації: Телеграф