«Пані Півонія»: у Кременчуці живе справжня «квіткова фея» на ім’я Ірина Зінченко

Наразі має понад 300 сортів півонії

Кременчужанка Ірина Зінченко з тих людей, хто здатний перетворити звичайний день на свято. Вона дарує людям частинку своєї душі, що вкладена в ароматні букети квітів, які жінка вирощує своїми руками.

Квіткова фея на ім’я Ірина

Її знають у місті як «квіткову фею», а у Facebook як засновницю спільноти «Пані Півонія», де вже понад чотири роки гуртуються сотні квітникарів з усієї України.

Дитинство серед квітів

Любов до квітів у Ірини — з дитинства. Вона з теплотою згадує літні канікули у бабусі у селі в Пирятинському районі, де садок був наповнений найрізноманітнішими барвами.

— Це був найкращий садочок, який я в той час бачила, — згадує жінка. В бабусиному дворі

Саме там дівчинка вперше навчилася саджати, поливати, прополювати — відчула, що турбота про рослини — це не лише праця, а й справжня терапія для душі.

З мамою та тюльпанами

Згодом, коли родина переїхала до приватного будинку, Ірина почала висаджувати перші квіти власноруч. Це були весняні цибулині — тюльпані, гіацинти, нарциси, крокуси.

Хобі, яке стало покликанням

Попри основну роботу, Ірина весь вільний час присвячує квітам. Вона каже, що це не просто захоплення — це спосіб дихати, спосіб жити.

— Квіти забирають багато часу. Вони потребують уваги, як діти. Але коли бачиш, як вони розквітають, розумієш, що все це недаремно, — зізнається флористка.

Поступово з невеликого квітника її хобі перетворилося на серйозну справу. Вона почала вирощувати квіти для продажу, брати участь у виставках, спілкуватися з однодумцями.

Красавци тюльпани

Саджає півонії навіть взимку

Справжньою пристрастю Ірини стали півонії. Наразі вона має понад 300 сортів цих розкішних квітів, а для вирощування придбала окрему ділянку на 20 соток.

— Півонія — це квітка терплячих. Вона може заквітнути лише на четвертий рік, але потім винагородити тобі розкішним цвітінням, — каже Ірина.

Саме любов до цього квітка призвела до створення спільноти «Пані Півонія». Ірина разом із командою жінок із різних міст — юристкою, бухгалтеркою, лікаркою — не лише діляться порадами, а й допомагають іншим уникати шахраїв при купівлі саджанців.

Назва «Пані Півонія» навіть запатентована як торгова марка — на майбутнє, коли настане час перетворити хобі на бізнес.

Група у Facebook за чотири роки стала найбільшою професійною спільнотою півонієводів в Україні.

Спільнота «Пані Півонія» — це не лише про квіти, а й про дружбу. Учасниці організовують спільні поїздки до розсадників, відвідують виставки, обмінюються досвідом.

— Ми всі з різних міст, але нас об’єднує любов до краси. Двічі на рік їздимо в подорожі — дивимось, як вирощують півонії, знайомимося з господарствами, — розповідає Ірина.

Разом із учасницями «Пані Півонії» жінка бере участь у волонтерських зборах, організовує благодійні флористичні акції. Часто вона створює букети за донати — замість оплати кошти йдуть на допомогу військовим або на потреби волонтерів.

— Я навіть не перевіряю, чи дійшов донат. Вірю людям. Якщо роблю це від щирого серця — значить, воно недаремно, — зізнається Ірина.

«Квіткова фея» з Кременчука

Завдяки квітам, Ірина має багато друзів. Саме вони прозвали її «квітковою феєю» — за вміння дарувати людям радість.

— Я бачу, як люди реагують, коли одержують букет. Це щирі емоції, блиск в очах. І це надихає більше за будь-яке винагороду. Є хлопці, які постійно дарують своїм дівчатам букети просто так, без дати. У вівторок або середу чи п’ятницю вони мені телефонують і просять скласти букет, щоб зробити приємне своїм дівчатам , — каже вона й додає, що зараз багато молодих хлопців купують квіти не на 8 березня, а на 25 лютого — на День української жінки.

Попри війну, пані Ірина не припинила своєї справи. Навпаки, вона вбачає у квітах спосіб підтримати людей емоційно. Ірина впевнена: головне у її справі — це не продаж квітів, а передача емоцій. Навіть невеликий букет весняних тюльпанів може змінити день людини.

— Після зими, коли все сіре, перші квіти пахнуть свіжістю, зеленню. Люди бачать цей букет — і на їхніх обличчях з’являється посмішка. Це справжнє диво, — каже вона.

Коли Ірина виходить торгувати квітами, її супроводжує подруга, яка просто насолоджується реакцією покупців.

— Вона каже, що від цього кайфує, бо бачить, як я роблю людей щасливими, — усміхається флористка.

Ірина закінчила курси флористики під час карантину, щоб удосконалити свої знання. Незважаючи на скепсис рідних, вона інвестувала у навчання, адже вважає: «краса вимагає не лише таланту, а й майстерності».

Перші букети Професійні букети

Тепер її букети вирізняються природністю, гармонією кольорів та душевністю. Вона не намагається наслідувати салонний стиль — її композиції мають власний почерк і живе тепло.

Ірина не розкриває всіх своїх планів, але визнає, що вони пов’язані саме з півоніями. Вона мріє створити квіткову алею у Кременчуці, щоб її красою могли милуватися всі городяни.

— Люди не завжди розуміють, чому я вкладаю стільки грошей у квіти, але для мене це — не витрати, а інвестиція в красу, — каже флористка.

Її філософія проста: речі зношуються, а краса, створена власними руками, живе у серцях тих, хто її побачив.

Практичні поради від «квіткової феї»

Ірина каже, що флористика — це справжня наука:

— Кожна квітка має свій характер, свої примхи. Тюльпані ростуть у вазі, півонії чекають кілька років, щоб розквітнути, а нарциси потребують мало води. Потрібно просто вміти слухати квіти.

Флористка ділиться секретами догляду за квітами, щоби вони довше радували око. Її три головні поради:

• підрізайте стебла перед тим, як ставити квіти у вазу. Навіть якщо вам сказали, що вони свіжі, підріз зробить їх живішими;
• використовуйте холодну воду. Більшість квітів люблять прохолоду, особливо тюльпани — їх навіть можна залишати на ніч на балконі чи у холодильнику;
• слідкуйте за чистотою води. Деякі квіти, як нарциси, виділяють сік, що псує воду — її треба міняти частіше.

ПО ТЕМІ:

Життя в стилі Vesna: рожеві кольори, креатив і неповторна ТТ-шка
«Сильною мене зробило розлучення, а щасливою — чоловік»: майстриня солодких букетів про захоплення, яке стало бізнесом
«Жити тут і зараз»: переселенка з Донеччини Юлія Білик запустила власне виробництво розвиваючих ігор для дітей
Від заводських цехів до власного бренду: кременчужанка Віталіна Вусик перетворила хобі на справу життя
«Фото ню для мене — табу», — директорка модельної школи Валерія Лисиця-Кондратенко про «красивий» бізнес у часи війни
Від дизайнерки до цілительки: шлях Юлії Васильок до тайського масажу

Джерело інформації: Телеграф