Чому час тече швидше з віком: учені нарешті пояснили цей феномен
Фото: lcsun-news.com
Учені вважають, що наблизилися до розгадки того, чому час тече швидше з віком. У цьому дослідникам допомогло сканування мозку людей, які дивилися фільми Альфреда Гічкока.
У рамках експерименту 577 осіб переглянули одну із серій старого телесеріалу “Альфред Хічкок представляє”. Під час перегляду 8-хвилинного епізоду записувалися дані функціональної МРТ (фМРТ). Аналіз показав, як мозкова активність людей змінювалася з плином часу, пише Live Science.
Конкретну серію телесеріалу обрали, оскільки вона викликала найбільш синхронні патерни активності мозку в найрізноманітніших глядачів. Ця особливість зробила 8-хвилинний ролик ідеальним для вивчення того, як мозок розділяє і відстежує події, що відбуваються.
Вік учасників експерименту становив від 18 до 88 років. Дані показали, що під час 8-хвилинного ролика мозок літніх людей рідше переходив у нові стани активності, і загалом ці стани мозку тривали довше, ніж у молодих людей.
“Це говорить про те, що більш тривалі нейронні стани протягом одного і того ж періоду часу можуть сприяти тому, що люди похилого віку сприймають час як більш швидкий”, — кажуть автори дослідження.
Таке твердження узгоджується з уявленням про час Арістотеля, який говорив, що чим більше значущих подій відбувається в один період часу, тим він здається довшим.
Результати нового дослідження показали, що мозок літніх людей реєструє менше “подій” за певний проміжок часу. Учені вважають, що саме тому час пролітає непомітно з віком.
Автори також додають, що у літніх людей фіксується менше переходів між нейронними станами, а це може бути пов’язано з нейронною дедиференціацією. Під час цього процесу активність різних ділянок мозку стає менш специфічною. Наприклад, у молодих людей групи нейронів у зонах, чутливих до облич, більш вибірково реагують на обличчя як на категорію, але в літніх людей ці групи нейронів активуються частіше на об’єкти, які не є обличчями.
Лінгвістка з Університету Марії Кюрі-Склодовської в Польщі Джоанна Шадура додає, що також треба зважати на те, що в кожної людини є дві шкали часу. Річ у тім, що люди зазвичай ділять час лінійно на години, дні та роки, але наша внутрішня шкала підпорядковується логарифмічним законам. Наприклад, рік дорівнює 20% життя 5-річної дитини, але він також становить лише 2% життя 50-річної людини.
Це означає, що сприйняття часу залежить не тільки від кількості нейронних “подій” у мозку, а й від внутрішнього нелінійного способу вимірювання часу.
Нагадаємо, фізики кажуть, що час може йти не тільки вперед, а й назад. Вивчення змін стану квантової системи з плином часу показало, що рівняння залишалися незмінними, незалежно від того, рухався час вперед чи назад.