У нашому світі не існує кольору: принаймні, не в тому вигляді, в якому його уявляють
У нашому світі не існує кольору: принаймні, не в тому вигляді, в якому його уявляють | Фото: Popular Science
Червоний колір, як і інші кольори, насправді неможливо описати словами. І для цього є причина.
Червоний колір часто означає “стоп” або “небезпека”. Цей колір викликає цілий спектр емоцій та асоціацій. І все ж при описі того, як насправді виглядає червоний колір, якщо не вказувати на щось червоне, виникнуть труднощі. Річ у тім, що кольору як такого не існує. Принаймні, не в тому вигляді, в якому ми його собі уявляємо, пише Фокус.
Чи існує колір взагалі? Коротка відповідь: ні
Американський нейробіолог Крістоф Кох каже, що у світі немає кольору. Існують фотони певної довжини хвилі, випромінювані Сонцем, які потрапляють на об’єкт, а потім відбиваються в око спостерігача. Електрична активність, що генерується там, потім передається в кору головного мозку й обробляється, перетворюючись на те, що ми називаємо кольором. Інакше кажучи, колір — це не щось, що існує у світі й очікує об’єктивного сприйняття. Це те, що придумує наш мозок.
Кох наводить як приклад відомий уявний експеримент під назвою “Кімната Мері”, запропонований у 1980-х роках. У ньому гіпотетичний нейробіолог Мері живе в чорно-білій кімнаті. Вона знає все, що можна знати про колір: довжини хвиль, фоторецептори, спосіб обробки кольору в зоровій корі мозку. Але Мері ніколи в житті не бачила інші кольори, крім чорного та білого. Одного разу Мері виходить із чорно-білої кімнати і вперше в житті бачить червоний помідор. Чи дізнається вона щось нове? Відповідь: так.
Попри те, що Мері знала все, що наука могла їй розповісти про колір, вона стикається з чимось, що не може передати жоден підручник — реальним досвідом спостереження червоного кольору. Це суб’єктивний досвід, унікальне відчуття, досвід відчуття червоного кольору, який неможливо описати словами, каже Кох.
Філософи називають цей досвід квале: чуттєве сприйняття будь-чого від почервоніння червоного кольору до гостроти болю і смаку кави. На відміну від довжини хвилі червоного кольору, яку можна точно виміряти, квале не можна виміряти об’єктивно. Це внутрішнє сприйняття.
Кох каже, що уявний експеримент “Кімната Мері” спростовує матеріалізм, згідно з яким усе у Всесвіті, включно з людським досвідом, можна пояснити фізикою.
Усі бачать кольори по-різному
За словами Коха, час від часу ми стикаємося з чимось, що нагадує нам, наскільки по-різному наш мозок може сприймати одну й ту саму реальність. Наприклад, 11 років тому фотографія смугастої сукні стала вірусною в інтернеті тому, що одні люди вважали, що вона синьо-чорна, а інші — біло-золота.
Пояснення, за словами Коха, пов’язане з тим, як мозок обробляє освітлення. Щоразу, коли ви дивитеся на зображення, мозок автоматично, несвідомо обчислює його загальну яскравість. Цей розрахунок заснований на життєвому досвіді.
Дослідження показало, що люди, які рано встають, значно частіше бачили сукню як біло-золоту, в той час як “сови” бачили синьо-чорну сукню. Оскільки “жайворонки” проводять більше часу при природному денному світлі, їхній мозок налаштований на фільтрацію синього світла. “Сови”, які звикли до більш теплого штучного світла, бачать синьо-чорний колір.
Кох каже, що це не свідоме рішення, який колір бачить людина. І все ж у процесі еволюції люди почали сприймати кольори практично однаково, хоча і з деякими відмінностями.
“У кожного з нас є унікальні, вбудовані фільтри, які змінюють наше сприйняття світу”, — каже Кох.
Що стосується червоного кольору, ви можете виміряти його довжину хвилі. Ви можете точно визначити, що відбувається в мозку, коли око стикається з ним. Але саме відчуття червоного, внутрішнє, невимовне почуття, знаходиться всередині вашої системи сприйняття і ніде більше, вважає вчений.
Як уже писав Фокус, вчені зробили нове тривожне відкриття: чоловіки шкідливі для планети.
Також Фокус писав про те, що наймасивніші чорні діри з’являються не так, як передбачалося.