Замість шаурми — обіди для військових: Тарас Кравченко повернувся до служби

«Кременчуцький Телеграф» неодноразово розповідав про важко пораненого ветерана 81-ї окремої аеромобільної бригади Тараса Кравченка, який на війні втратив ногу.

Після ампутації та реабілітації, він відкрив ветеранський бізнес у Кременчуці – власний кіоск з виготовлення шаурми «ДШВуха». Однак сьогодні Тарас знову носить військову форму й замість шаурми готує обіди для бійців.

— З 2023 року, коли мені відірвало кінцівку, багато змінилося. Після списання з війська, я вирішив відкрити кіоск на Вагонобудівному, де готував смачну шаурму. Власну справу відкрив на виплату, яку мені дали за поранення. Однак працював недовго, втрутилися обставини, які неможливо було передбачити.

Канадець замовив 200 штук шаурми у ветерана Тараса Кравченка для поранених бійців

Торік у листопаді в родині ветерана сталася трагедія — вони з дружиною втратили новонароджену дитину, після чого чоловік кілька місяців не працював. Перерва спрацювала проти бізнесу й повернутися до попереднього рівня чоловік вже не зміг.

— Були дуже серйозні проблеми з фінансами. Потім додалися проблеми з електрикою. Кіоск не може працювати без світла. Я шукав генератор, навіть збір відкривав. Небайдужий власник місцевого бізнесу дав мені генератор на виплат, проте я вже не витягнув.

Друга спроба запуститися знову провалилася. Кіоск довелося закрити.

Рішення про закриття бізнесу було непростим для Тараса Кравченка.

— Насправді дуже прикро. Я вклав туди багато сил. Про гроші взагалі мовчу — сили та душа залишилися там. Частина мене самого залишилася у тому кіоску.

Після закриття чоловік жив на пенсію та намагався знайти роботу. Але без успіху. Каже, ветеранам з ампутаціями складно влаштуватися на роботу.

— Такі як я — люди з інвалідністю — мало кому потрібні. Не розумію, чому зазвичай дивляться на кінцівку, якщо у мене голова на місці.

Тарас вирішив повернутися у військо. Пішов у ТЦК та СП, озвучив це бажання та підписав контракт на три роки. Каже, спершу хотів навіть у бойову частину, але зрозумів, що з однією ногою довго там не витримає.

Сьогодні ветеран служить в інженерно-технічному полку «Афіна» у роті матеріального забезпечення на посаді кухаря.

— Мені дуже подобається. У нас чудовий колектив, гарний ротний. Мене там прийняли, дали можливість працювати. Людям подобається те, що я готую, і це дуже мотивує.

Робота кухаря у війську значно відрізняється від ведення власного фастфуд-бізнесу.

На обід приходять близько 100–120 людей. На сніданок і вечерю — від 60 до 90.

— Це вже геть інші об’єми. Там каструлі по 40 літрів, але ми справляємось! У нас три кухарі, є старший кухар, допомагають військовослужбовці, що стоять у наряді. Команда гарна.

Тарас любить готувати перші страви. Його специфіка — борщі, солянки, розсольники, сирні супи. Про своє колишнє ремесло він теж не забуває.

— Хотів уже зробити шаурму, та ще зарано. Не будемо одразу викладати всі козирі.

«Мене весь час тягнуло назад»

Повернення до армійського життя виявилося значно легшим, ніж можна було очікувати.

— Чесно кажучи, мене давно тягнуло назад. Я постійно дружині казав, що піду служити. Коли ухвалив рішення, то просто повернувся до звичної атмосфери.

Наразі він уже думає про професійний розвиток і хоче йти на підвищення. Наступна посада — старший кухар.

Дружина Ганна завжди підтримує чоловіка

— Є бажання, є сили, є час, тому прагну до більшого.

Попри непростий досвід із закриттям бізнесу, чоловік упевнений: ветеранам не можна здаватися.

— Ніколи не треба опускати руки. У мене були дуже важкі ситуації і я майже здався, але не раджу цього робити іншим. Якщо маєте ветеранський бізнес — займайтеся ним, розвивайте. Потрібно підіймати економіку країни, підтримувати ветеранський бізнес і рухатися вперед.

Допомога для побратимів

Сьогодні матеріальна рота, де служить Тарас Кравченко, забезпечує військових, які виконують бойові завдання на найгостріших напрямках фронту.

— Завжди актуальна потреба — ремонт транспорту. Машини постійно ламаються, а фінансово витягнути ремонт самим складно.

Ветеран звертається до всіх небайдужих із проханням підтримати військових.

— Якщо маєте можливість — допомагайте нашій роті. В наш час дуже важливо підтримувати одне одного.

Карта 4149 6090 4537 6623.

Джерело інформації: Телеграф