«Боброєшка» народився в окопах: ветеран війни Віталій Ешенко створює дитячі книги за допомогою ШІ

До повномасштабної війни Віталій Ешенко майже два десятиліття працював на залізниці у Кременчуці. Після служби, лікування та звільнення з війська за станом здоров’я він знову шукав себе, і знайшов справу, якої раніше у своєму житті не уявляв: почав писати дитячі книжки.

Воно мені так зайшло капітально. За два з половиною місяці я зробив ще п’ять книг.

Віталій народився у селі Лутовинівка на Полтавщині. Після школи вступив до Кременчуцького технікуму залізничного транспорту, а по завершенню навчання влаштувався у локомотивне депо Кременчук.

Пропрацював там з 2001 по 2020 рік. Спочатку помічником машиніста, потім машиністом.

Після звільнення із залізниці пробував себе у різних сферах. Працював у компанії, що будувала дорогу Дніпро — Київ, був охоронцем та інспектором з охорони, складав легкові причепи у Кременчуці, працював підсобником на будівництві.

Цей період він називає пошуком себе. Та 2022 рік змінив усе. Майже з перших днів повномасштабної війни Віталій мобілізувався до війська.

На початку березня 2022 року він пішов до військкомату. Каже, вдома залишався син, роботи не було, а внутрішнє відчуття не дозволяло стояти осторонь.

Прокидаюся і думаю: а чого я сиджу? Всі воюють. У мене тут син, а я сиджу. Пішов у військкомат. Пізніше зателефонували: за пів години зібратися, а в мене вже і сумка була зібрана.

Спочатку була Полтава, потім Ярмолинці. Службу Віталій розпочав у піхоті 3-ї танкової бригади.

Далі були Фастів, Васильківщина, Яготин, а згодом Харківщина: райони Великого Бурлука, Куп’янська та Борової.

У розмові він перелічує села й невеликі населені пункти, що стали частиною його військової дороги: Устинівка, Рублене, Глушківка, Піщане, Табаївка, Першотравневе.

Після проблем зі здоров’ям Віталій потрапив до лікарні. Лікування, операція та реабілітація тривали близько пів року. У хребті встановили металоконструкцію на чотирьох гвинтах.

Згодом він повернувся до Ярмолинців — уже до 43-ї резервної роти, де проходив військово-лікарську комісію і чекав на документи щодо інвалідності.

У вересні 2025 року Віталія звільнили зі служби за станом здоров’я. Чоловік має другу групу інвалідності, пов’язану з проходженням військової служби.

Перші книжки — ще у резервній роті

Творчий поворот у його житті стався у 43-й резервній роті. Саме там Віталій написав перші дві дитячі книжки. Поштовхом стало випадкове відео у TikTok про те, як автори розміщують книжки на Amazon.

Гортав TikTok — і попалося відео. Там книжки виставляли на Amazon. І якось так прийшло: за 14 днів я зробив дві дитячі книжки англійською мовою.

Віталій відверто каже, що перші роботи були недосконалими, адже досвіду не мав. Усього навчався самостійно через Інтернет, користувався перекладачами та інструментами штучного інтелекту. Англійської досконало не знав, але опанував роботу з перекладом.

Після повернення до Кременчука знайти роботу було непросто: фізичне навантаження вже давалося важко. Деякий час Віталій виготовляв LED-картини та роботи зі смартстрічкою і неоном. Але можливості для розвитку в цій роботі він не побачив.

Після звільнення з роботи над LED-картинами він узявся за книжки серйозніше. За 2,5 місяці створив ще п’ять книжок. Отже, нині має сім дитячих книжок, чотири з яких уже розміщені на його авторській сторінці Amazon.

Продажі поки не вдаються, під час безплатної акції читачі завантажили чотири примірники. Та автор не зупиняється.

Боброєшка: герой, народжений із фронтового жарту

Головний герой книжок Віталія — Боброєшка. Його ім’я поєднало позивні двох військових — Боб і Єшко — та зберегло теплий спогад про побратимів.

Ми перебували біля майже покинутого села. Поряд був зарослий город. Побратим із позивним Боб запропонував посадити там цибулю й часник, аби мати своє до столу. Ми посадили город і дочекалися врожаю. Вертаємося з позиції, а я кажу: «Чуєш, Боб, а зберімо цю цибулю і поїдемо на базар. Я навіть назву придумав — «Боброєшка». Прикинь, як її розметуть!».

Згодом, коли Віталій сів писати історію і замислився над ім’ям головного героя, фронтовий жарт сам повернувся у пам’ять: «Думаю: а як назвати головного героя? І воно саме в голові спливло».

Боброєшка став персонажем пригодницьких дитячих історій. У різних книжках він пізнає світ, знаходить друга, вчиться дружити й долати життєві випробування.

Для автора це не просто вигадане ім’я: у ньому — пам’ять про службу, побратимство і здатність навіть у важких обставинах знаходити місце для гумору та простих людських радощів.

Навчитися не лише писати, а й видавати

Тепер Віталій хоче продовжувати писати, видавати книжки та з часом заробляти творчістю. Водночас визнає: поки що не до кінця розуміє, як просувати свої роботи.

Я багато робіт пройшов, я здатний навчатися. Цьому теж навчуся, але треба, щоб хтось показав.

Ми віримо, що пригоди Боброєшки обов’язково знайдуть свого масового читача в Україні та за її межами. Зі свого боку «Кременчуцький Телеграф» підтримує нашого захисника та закликає громаду допомагати ветеранському бізнесу.

Раніше ми писали про ветерана війни, який пройшов фронт, ампутацію й вчиться жити заново.

Джерело інформації: Телеграф