Київ під ногами: журналістка «Кременчуцького Телеграфа» піднялася на щит «Батьківщини-матері»

Піднятися на щит «Батьківщини-матері» та побачити Київ з висоти пташиного польоту журналістка «Кременчуцького Телеграфа» планувала давно, але весь час щось заважало: то погода дощова, то тривоги, то часу не вистачало. І ось нарешті давня мрія здійснилася.

Національний музей історії України Другої світової війни я відвідувала не вперше. Але цього разу вирішила не обмежуватися експозиціями та нижнім оглядовим майданчиком.Мета була значно амбітнішою — піднятися на щит «Батьківщини-матері».

Це не звичайна екскурсія, під час якої достатньо зайти до ліфта, натиснути кнопку і за хвилину опинитися нагорі. Путь до оглядового майданчика проходить усередині металевої конструкції монумента: через два ліфти, технічні приміщення, сходи та майже вертикальні дробини.

Квиток — тисяча гривень, місць лише два

Квиток на підйом до оглядового майданчика «Щит» коштує 1000 гривень з людини. Придбати його можна лише у касі музею.

Попереднього онлайн-продажу на цей маршрут немає, тому у вихідні чи туристичний сезон доведеться чекати своєї черги.

Одночасно до щита можуть підійматися не більше двох відвідувачів — обов’язково разом з інструктором.

У моєму випадку черги не було. Спершу я мала йти сама, але перед початком підйому до нас приєдналася ще одна відвідувачка.

Вся подорож від старту до повернення вниз триває приблизно 40 хвилин. І лише близько десяти з них відводять безпосередньо на перебування на оглядовому майданчику.

Однак цього часу цілком вистачає, щоб розглянути місто, зробити фотографії та просто постояти, намагаючись усвідомити, де ти опинилась.

Ліфт, який їде вгору і вбік

Спершу потрібно пройти через музей і піднятися на третій поверх — до нижнього оглядового рівня. Тут працівниця перевіряє квиток, після чого відвідувачів запрошують до першого ліфта.

Зовні він майже нічим не відрізняється від старого ліфта у звичайній багатоповерхівці. На стіні навіть висить телефон, який, ймовірно, використовується для внутрішнього чи аварійного зв’язку.

Незвичні відчуття починаються одразу після старту. Ліфт рухається не просто вгору, а ще й убік — по діагоналі, під кутом приблизно 75 градусів. Причина у конструкції монумента, кабіна рухається повз нахилених опор. За принципом роботи цей ліфт нагадує фунікулер.

Інструктор пояснює, що така конструкція є унікальною для України.

Спершу важко зрозуміти, що саме відбувається: очі бачать звичайну ліфтову кабіну, а тіло відчуває, що рух зовсім не звичайний.

Після виходу з ліфта потрапляєш у технічну частину монумента. Тут немає музейного оформлення чи великих вікон. Навколо — металеві балки, сходи, кабелі та напівтемрява. Виникає відчуття, що опинилась у промисловому об’єкті або старому бункері.

Другий ліфт і страхувальна система

Далі потрібно трохи пройти сходами до другого ліфта. Перед продовженням маршруту інструктор надягає на кожного відвідувача альпіністську страхову систему з карабіном.

Цей ліфт уже рухається вертикально. Але він зовсім не схожий на сучасну кабіну в торгівельному центрі. Його двері зачиняють вручну: спочатку зовні, потім внутрішні. Відчуття таке, ніби підіймаєшся технічним ліфтом у шахті або на закритому промисловому об’єкті.

Усередині встановлено електронне табло, на якому замість номерів поверхів відображається висота у метрах.

Чим вище підіймається кабіна, тим виразніше чути роботу механізмів. Метал скрипить, ліфт трохи здригається, і навіть якщо розумієш, що все працює штатно, певне хвилювання все одно з’являється.

Найскладніша частина маршруту починається після виходу з ліфта.

Останній відрізок шляху потрібно долати пішки. Це система металевих сходів та драбин, частина яких встановлена ​​майже вертикально.

Карабін страхувальної системи необхідно пристібати до спеціального каната. Якщо людина послизнеться або втратить рівновагу, система має одразу її утримати.

Простір навколо не настільки вузький, щоб виникало відчуття пастки, але назвати його просторим теж складно. Фактично ти рухаєшся металевим тунелем усередині статуї.

Драбини під вагою людини можуть трохи хитатися. У перші секунди здається, що рухається не окрема конструкція, а весь монумент.

Саме тоді стало трохи лячно. Довелося нагадувати собі, що поруч інструктор, страхування закріплене, а маршрут регулярно перевіряється.

На фінальному етапі потрібно подолати отвір діаметром лише 55 сантиметрів. Потім інструктор відкриває люк — і після напівтемного металевого простору перед очима раптово з’являються небо та Київ.

Що видно з висоти 91 метр

Оглядовий майданчик розташований на щиті «Батьківщини-матері» на висоті 91 метр. Він невеликий, але місця для двох відвідувачів та інструктора вистачає.

Звідси відкривається панорама приблизно на 180 градусів. Можна розглянути Південний міст, Видубичі, частину Дарниці, Печерськ та Голосіївський район. В іншому напрямку видно Київо-Печерську лавру.

А ще саме звідси особливо добре відчувається масштаб монумента. Перебуваючи на майданчику, бачиш елементи конструкції, які із землі здаються невеликими, хоча насправді мають величезні розміри.

Десять хвилин нагорі минають швидко, але поспіху немає. Цього часу достатньо, щоб зробити кілька фото, зняти панораму та ненадовго покласти телефон в кишеню, щоб подивитися навколо не через камеру.

Найкраще планувати такий підйом у ясну погоду. Під час туману, сильного дощу чи снігопаду видимість буде значно гіршою, а через несприятливі погодні умови підйоми можуть узагалі припинити.

Спуск відбувається тим самим маршрутом. І він не зовсім легший: дивитися вниз, переставляючи ноги на вертикальній драбині, мені було набагато страшніше ніж підійматися.

Кому дозволяють піднятися

Маршрут доступний лише людям віком від 18 років. Відвідувач має перебувати в задовільному фізичному стані та бути готовим до навантаження.

Для підйому обов’язкові:

• спортивне або інше надійне взуття без підборів;
• зручний одяг, який не обмежує рухів;
• готовність підійматися вертикальними дробинами;
• здатність пройти крізь отвір діаметром 55 сантиметрів;
• дотримання всіх вказівок інструктора.

Людям, які мають серцево-судинні захворювання, проблеми з тиском, опорно-руховим апаратом, виражену клаустрофобію або сильний страх висоти, перед купівлею квитка варто реально оцінити свої можливості.

Якщо сумніваєтеся, безпечнішою альтернативою стане нижній майданчик «П’єдестал» на висоті 36,6 метра. Підйом туди відбувається ліфтом, а квиток для дорослого коштує 150 гривень.

Під час повітряної тривоги підйоми припиняють. Якщо сигнал пролунає, коли відвідувачі вже перебувають на маршруті чи на оглядовому майданчику, інструктор організує спуск. Після відбою роботу відновлюють лише після перевірки приміщень та конструкцій.

Перед поїздкою варто перевірити графік та статус роботи оглядових майданчиків на офіційному сайті музею, адже вони залежать від повітряних тривог, погоди та технічних обставин.

Хтось скаже, що тисяча гривень за 40-хвилинний маршрут – сума відчутна. Проте я платила не за панораму Києва, а за емоції. Пройти весь шлях усередині монумента, проїхати похилим ліфтом, подолати технічні тунелі, скористатися страхувальною системою, проповзти вертикальними дробинами та відчути момент, коли над головою відкривається люк, на мій погляд, коштують набагато дорожче.

Раніше ми публікували нотатки журналістки «Кременчуцького Телеграфа» з Нью-Йорка та Марселя.

Джерело інформації: Телеграф