«Я ніколи не любив реп, а тут запропонували знятися в кліпі»: ветеран Олег Сподін про цікавий досвід

Ветеран із Горішніх Плавнів Олег Сподін, який після поранення втратив ногу, продовжує відкривати для себе нові можливості. Він бере участь у спортивних змаганнях, знявся в музичному кліпі українського репера, погодився на відверту фотосесію у відомої фотографки Марти Сирко й навіть не виключає, що колись спробує себе в кіно.

Про все це Олег розповів «Кременчуцькому Телеграфу».

Пропозиція, на яку не очікував

Здається, Олег Сподін належить до людей, які не надто люблять відмовлятися від нового досвіду. Його можна зустріти на спортивних змаганнях, у ветеранських ініціативах, а тепер ще й побачити в музичному кліпі та мистецькому фотопроєкті.

Причому деякі з цих пригод починаються абсолютно несподівано — зі звичайного повідомлення в Instagram. Саме так сталося із запрошенням на зйомки кліпу українського репера Харфанга.

Мені пише дівчина в Instagram: «Мені дали ваш номер. У нас для вас є пропозиція знятися в кліпі Харфанга». Я такий: «Ух ти! А хто такий Харфанг?»

Олег сміється, згадуючи цю розмову. Реп ніколи не був його улюбленою музикою. Тож про виконавця він раніше практично нічого не знав.

Я ніколи не любив реп. А тут українські репери. Думаю: ну так, прикольно, давайте!

Проте погодитися одразу все ж не поспішив.

Олег згадав нещодавню резонансну історію з кременчуцьким репером, чия творчість викликала обговорення через пісню про ТЦК. Ветеран вирішив спочатку з’ясувати, хто саме запрошує його на зйомки та який зміст матиме майбутня робота.

Почав шукати інформацію про музиканта й побачив, що той співпрацює з «Хартією». Якщо «Хартія», то свої. Ніякої дискредитації не буде.

Попереду була поїздка в Карпати та знімальний день, який запам’ятався йому надовго.

Зйомки відбувалися в горах, а саме — під час підйому на Піп Іван. Увесь процес зайняв лише один день, проте дуже насичений.

Один день усе робили, із ранку до ночі. І це було дуже цікаво, — розповідає Олег.

Частину маршруту учасники долали пішки. А далі їх віз старий ЗІЛ-131 технічною дорогою.

Знімальна група та герої кліпу розмістилися в кузові вантажівки. Здавалося б, нічого особливого. Але гірська дорога швидко перетворила звичайну поїздку на справжню пригоду.

Ми сиділи всі в кузові: і знімальна група, і ми. Машина зависока, і гілки занизько! Ми тільки те й робили, що пригиналися, пригиналися, пригиналися. Бо інших варіантів не було! Якщо не пригинаєшся, можна й вилетіти, і добряче отримати гілкою по очах чи обличчю.

Попри незвичні умови, Олег залишився задоволений й підкреслює, що це було дуже цікаво!

Сам попросився на відверту фотосесію

На відміну від запрошення у кліп, участь у фотопроєкті Марти Сирко була власною ініціативою Олега.

З відомою українською фотографкою Мартою Сирко він познайомився ще у 2024 році в реабілітаційному центрі Superhumans. На той час Олег уже знав про творчість мисткині й бачив її фотографії.

Марта працює, зокрема, з темою людського тіла. Її роботи з людьми, які пережили ампутації, привертають увагу незвичним мистецьким поглядом на тілесність.

Олегу захотілося стати героєм такої фотосесії.

Я знав, у яких стилях вона фотографує, кого фотографує. Думаю: «А запитаюся!» І згодом таки написав фотографці. Кажу: «Марта, хочу потрапити на фотосесію. Чи можливо це?» Вона каже: «Та звісно! Коли будеш у Львові чи Києві, пиши».

Олег продовжував займатися звичними справами, їздив на спортивні змагання та періодично згадував про домовленість із фотографкою. Зрештою все склалося під час його поїздки на «Кубок воїна» у Львів. Між цими змаганнями та чемпіонатом України зі стрільби з лука, який проходив у Луцьку, у нього був тиждень вільного часу. Фотографка теж мала час для зйомки, але вже наступного дня після неї збиралася їхати за кордон.

Найкумедніший момент фотосесії, за словами Олега, стався, коли фотографка несподівано засумнівалася, чи потрібно робити відверті кадри.

Марта мені каже: «Але ж ти пам’ятаєш, що я фотографую оголених?» Я кажу: «Ну так!». У тут раптом вона каже: «А може, ми й не будемо роздягатися?» А я думаю: «Ну нащо я тоді приїхав? Як ми не будемо?».

Зрештою фотографка запропонувала все-таки спробувати. За словами чоловіка, фотосесія йому сподобалася.

Насправді було цікаво. Реально сподобалося!

Участь ветерана з ампутацією в художній фотосесії — не просто цікавий творчий експеримент. Такі роботи можуть змінювати звичне сприйняття людей, чиє тіло змінилося внаслідок війни.

У суспільстві їх часто бачать передусім як поранених військових, людей із протезами чи тих, хто потребує допомоги. Але вони мають власні захоплення, інтереси, почуття гумору, бажання експериментувати та пробувати нове. Саме це показує й історія Олега.

Після музичного кліпу та фотопроєкту Олег хотів би знятися в кіно: «В одних режисерів заплановано. Просто коли буде старт, я не знаю».

Подробиць майбутнього проєкту він поки не розкриває. Проте сама можливість нових зйомок його цікавить.

Паралельно Олег продовжує спортивну діяльність. Щоправда, зізнається, що на улюблену стрільбу з лука зараз часу не так багато.

Як реєструюся на змагання, дивлюся: за місяць до них треба вже й лук діставати, трошки згадати техніку.

Натомість багато сил віддає веслуванню та реалізації власного грантового проєкту «Міць Дракона». І хоча справ останнім часом побільшало, цікавість до нового в нього нікуди не зникла.

Раніше ми розповідали:

«Міць Дракона»: ветеран з ампутацією Олег Сподін виграв грант, щоб залучати побратимів та їхні родини до спорту

Джерело інформації: Телеграф