«Наші хлопці — не статистика»: у Кременчуці родини полонених і зниклих безвісти вийшли на акцію

Сьогодні, 24 жовтня, у сквері Бабаєва в Кременчуці відбулася акція-нагадування про військовополонених та зниклих безвісти захисників України. Родини військових закликали містян не забувати про їхніх близьких, поширювати інформацію про акції та підтримувати тих, хто продовжує чекати на повернення рідних.

Під час акції учасники згадували вчорашній обмін полоненими. Вони раділи поверненню українських захисників, але водночас говорили про біль родин, які так і не отримали звісток про своїх близьких.

— Вчора з полону повернулися наші хлопці, але багатьох досі утримують у Росії. Чимало військових залишаються у статусі безвісти зниклих. Повернутися додому має кожен, — наголосила одна з учасниць.

Родини нагадали, що серед тих, кого вони чекають, є військові, які потрапили в російський полон ще до початку повномасштабного вторгнення, а також цивільні, яких утримує Росія.

— Ми хочемо нагадати суспільству та нашій владі про те, що війна йде не з 2022 року, і хлопці досі в полоні з 2014 року. І ми не знаємо, скільки їх там, — прозвучало під час акції.

«Дуже хотілося його побачити серед звільнених»

Одна з учасниць розповіла, що її чоловік зник безвісти 29 травня 2026 року під час виконання бойового завдання. Відтоді родина чекає на будь-яку інформацію про нього.

Жінка зізналася, що сподівалася побачити чоловіка серед військових, яких звільнили напередодні.

— Вчора був обмін, але, на жаль, він був дуже маленький. Дуже хотілося його побачити там, але не було. Тому чекаємо наступний обмін. Будемо чекати, сподіватися, що він живий і все добре, — сказала вона.

Інша учасниця акції розповіла, що вже 18 місяців шукає свого чоловіка — військовослужбовця 79-ї окремої десантно-штурмової бригади.

— Я сьогодні тут не тільки як організатор акції, а як дружина безвісти зниклого військовослужбовця 79-ї бригади. Два дні тому було рівно 18 місяців, як я чекаю та шукаю свого чоловіка та не втрачаю віри в його повернення живим, — поділилася жінка.

За її словами, для родин важливо не лише дочекатися повернення близьких, а й отримати достовірну інформацію про їхню долю.

Для родин важливо не лише дочекатися повернення близьких, а й отримати достовірну інформацію про їхню долю. Саме тому, наголосила жінка, вони виходять на акції, щоб нагадувати суспільству про зниклих безвісти військових.

«20 місяців я не чую його голосу»

Ще одна учасниця розповіла, що її чоловік зник безвісти 20 місяців тому. Відтоді вона не має інформації про його місцеперебування.

Жінка привітала родини військових, які повернулися з полону 23 жовтня, та висловила сподівання, що наступний обмін принесе звістки й іншим сім’ям.

— На жаль, цей обмін не наш, але сподіваємося, не втрачаємо надії, що наступний буде наш. І що ми отримаємо довгоочікувані звістки. 20 місяців я не чую його голосу і взагалі не маю жодної інформації, що з ним, де він, — розповіла вона.

Учасниця також розкритикувала роботу державних установ, до яких зверталася в пошуках чоловіка. За її словами, родина не отримує необхідних відповідей.

— Я хочу, щоб кожен полонений повернувся додому. Хочу, щоб кожен безвісти зниклий був знайдений. Кожен полеглий був похований і родина була впевнена, що вона поховала свою рідну людину. Оце все, що я хочу, називається одним словом — мир, — сказала жінка.

Родини закликали кременчуківців не проходити повз

Під час акції виступила й жінка, яка розповіла про труднощі своєї родини. За її словами, серед її близьких є військовослужбовці, з якими втрачено зв’язок, а діти важко переживають невідомість.

— Дуже боляче. Дуже боляче дивитися на бабусю, яка нібито не розуміє, що коїться, але її стан здоров’я погіршується, тому що вона відчуває, розуміє, що відбувається, — сказала учасниця.

Організатори нагадали, що родини полонених і зниклих безвісти збираються у сквері Бабаєва щосуботи. Нині акції розпочинаються о 12.00.

Вони закликали перехожих зупинятися, підтримувати учасників, фотографувати акції та поширювати інформацію в соціальних мережах.

— Наші хлопці — не статистика. Їх потрібно шукати та повертати додому. Бо за кожним хлопцем стоїть ціле життя, стоїть мати, дружина, дитина, брат, чоловік, донька, син, — наголосила одна з організаторок.

Під час зібрання учасники також вшанували хвилиною мовчання загиблих військових і цивільних.

Нагадаємо, 23 жовтня з російського полону повернулися 270 українців, серед яких 261 військовослужбовець і дев’ятеро цивільних. За попередньою інформацією Полтавської ОВА, серед звільнених були троє захисників із Полтавщини.

Раніше «Кременчуцький Телеграф» розповідав про одну з попередніх акцій-нагадувань у сквері Бабаєва.

Джерело інформації: Телеграф