Філателіст Володимир Скляр: хобі, яке стало справою життя

В інтерв’ю Володимир Скляр розповів про захоплення марками та з чого розпочалася його колекція

Як цікаво у житті буває. Для журналістського матеріалу я шукав людину, життєве захоплення якої було б не просто як хобі, а справою серця. Знайомі порадили зустрітися з працівником Кремечуцької художньої галереї Володимиром Скляром. І не помилилися — я мав розлогу розмову, яка засвідчила про вельми важливі життєві факти, що потребують детальнішого опису.

З Володимиром легко розмовляти. За віком ми майже ровесники, по 60 літ з невеликими плюсиками, і марками ще за школи почали захоплюватися.

— Все почалося зі старших класів, — і не я один такий був. Батьки наші давали невеликі монети на дрібні витрати. А назбиравши їх, ми купували в кіосках ті ж вишукані марки. Першим за тематикою був спорт. А пізніше батько порадив розширити тему. І тут почалося: нові країни, мистецтво, кораблі, літаки…

У мене, до речі, теж десь так було. Але на початку з етикеток на сірникових коробках. А далі пробував колекціонувати невеликі світлини відомих кіноакторів.

— Власне, який смисл у колекціонуванні марок? Чи тут важливіший сам процес?— звертаюся до Володимира.

— Кожен збирає своє. Те, що хвилює. Розглядаючи марки, вивчаючи їх, можна глибше пізнати світ.

— Як можна оцінити філателіста? Чи за кількістю марок, чи за їхнім тематикою?

— Багато що можна оцінити на філателістичних виставках. Згадується 2018 рік, тоді відзначалося 100 років нашої грошової одиниці, гривні. Виставка проводилася в Українському домі в Києві. Поприїжджали багато людей. Була виставлена маса реклами. Весь цей філателістичний світ навіть складно було осмислити. Кожен збирає щось своє. Я, приміром, колекціоную марки, пов’язані з Україною. Я їх збираю, бо знаю Україну. Хтось збирає Англію, бо більше знає Англію. Хтось концентрується на Європі.

Колекціонуванням займаються різні люди. Чув, приміром, що колекціонуванням марок займається генерал Буданов.

— А цікаво — чи можна за марками пізнати географію, ту чи іншу територію? Наприклад, за марками вивчати навколишній світ, як за книгами.

— Так, як за книгами, певно, ні. Видаються спеціальні книги, в яких описується кожна марка. До речі, наші українські марки мають високий рейтинг у світі. Моя донька проходила практику, де були присутні іноземці. То вона показувала марки американцям, які особливо цікавилися Україною. На конкурсах наші українські марки посідають перші, другі, треті місця. У них добрий дизайн, їх роблять художники.

Десь у 2000 році за результатами конкурсу наша марка була визнана кращою маркою у світі. Її можна назвати так — «Дівчина у квітах».

«Як тебе не любити, Крюкове мій!»

Як тільки зайдеш до приміщення Кременчуцької художньої галереї, справа, за десяток метрів, розміщена цікава і змістовна тематична виставка. І назву вона має  «Столиця чумацького промислу». Мені розповіли про те, що саме пан Володимир доклав чимало зусиль і знань, щоб вона набула великої ваги.

 До речі, коли мова заходить про Крюків і  частину Кременчука, то не можна не згадати правдоподібну легенду. Ота відома велика пісня, де є знамениті слова «Як тебе не любити, Києвий мій», спочатку планувала оспівувати Крюків, але щось не склалося і раціо перемогло. І легендарна пісня була подарована нашій столиці.

— Я крюків’янин, — розповідає Володимир. — На виставці — ціла історія цього містечка. Є залізнична станція «Крюків на Дніпрі». Тут також представлений конверт з відомостями про чумацьке минуле Крюкова.

Далі пропонується розповідь під інтригуючою назвою «День Чуркіна». Був такий купець, який виділяв чимало коштів на розбудову Кременчука та Крюкова. Потім іде ціла історія про Крюківський вагонобудівний завод. Скоро це підприємство відзначатиме 155-ти п’ятиріччя.

Увагу відвідувачів, приверне подія, що відбулася під Крюковом ще 1625 року. Це була одна з перших битв між козаками і поляками.

— Там пам’ятник стоїть. Ми будемо відзначати цю подію. До цієї події замовляємо марки.

 Коли мова заходить про Крюків, то не можна не згадати про голубів. Між іншим, один крюківський голуб коштує до 4 тисяч євро. Один з попередників, керівник Крюкова, мав 100 пар голубів.

Скоро вже — підшукали приміщення — там, у Крюкові, буде організована виставка «Голуб — птаха миру».

 Наступний розділ — видатні особистості — крюків’яни. 90 років Будинку культури, його збудували робітники місцевого підприємства.

— На чому ви концентруєте свою увагу зараз? Цікаво ще довідатися, чи були в Кременчуці художники, котрі самі виготовляли марки.

— Я зараз перейшов на конверти. Що таке конверти? Він містить у собі важливу актуальну інформацію. Ми готуємо інформацію про героїв-кремечужан, які загинули під час нинішньої війни. Ми маємо інформацію про всіх загиблих в АТО, а зараз готуємо інформацію про тих, хто загинув, починаючи з 2022 року.

Тісно співпрацюємо зі школами. Разом з департаментом освіти ми проводили цікаву акцію «Історія нескореної України». Художня галерея буде  зберігати ці конверти. Пройдуть роки, і пам’ять про захисників України збережеться навіки.

 Тепер щодо того, чи були в нас художники-земляки, які власноруч готували марки. Тут варто в першу чергу назвати Юрія Логвіна. Він кременчуцький художник. Оце б йому було 83.

Так ось, він виготовив як графік і як дизайнер 100 марок.

Тематика його була чисто українська. Він вимальовував гетьманів, козаків. У свій час роз’їжджав по церквах, теж описував їх.

Конверти є у нього. Ми зробили йому погашення. Юрій Логвин, до речі, член Спілки художників, член Спілки письменників. Він написав 10 книг. Його романи вельми захоплюючі.

— Коли розпочинається відлік сучасної України?

— Цей відлік починається з 90-х років минулого століття. У ці роки вийшла серія марок «Знамениті жінки України». Серед них княгиня Ольга, Анна Ярославна, Роксолана. Виходили марки про Майдан Незалежності, візит Папи Римського Павла Іоанна ІІ, «Футбольна Україна», «Пам’яті Героїв Небесної Сотні». Є марки, присвячені Збройним силам України.  З’явилась марка «День захисника України».

 Віддали належну шану відомому листоноші із Закарпаття Федору Фекеті. 30 літ він носив по горах пошту.

З розповіді мого героя Володимира мені стає зрозуміло, що світ філателістичний, як і космос, безмежний, безкінечний. І той, хто мандрує цим світом, отримає велике задоволення, і розумове, і естетичне.

На цьому можна було ставити крапку, але треба сказати про окремі штрихи з біографії нашого героя.

Школу Володимир закінчив у Крюкові, служив на території Молдови. Далі — навчання в Канівському культосвітньому училищі та інституті у Миколаєві. Потім робота за фахом.

Коли напосідають думки, є що згадати. Гарне і болюче.

Згадується батько, який у перші роки Другої світової війни у фашистський концентраційний табір десь біля Голландії потрапив. А коли у 1944 році в’язня визвали американці, то прямим рейсом був завезений у наш гулагівський табір, без права повертатися до України.

Згадуються діти, донька Марина, яка втратила чоловіка, орденоносця капітана Лемешка, вже у нинішній війні.

На прощання міцно тисну руку Володимиру. Бажаю багато років життя, мужності і нових успіхів у роботі в художній галереї міста Кременчука.

ПО ТЕМІ:

У Кременчуці погасили марки на конвертах із зображеннями загиблих воїнів-випускників гімназії № 12

У Кременчуці погасили марки на конвертах, присвячених Олексі Харківу: хто він такий

У Кременчуці погасили конверти, присвячені третій річниці повномасштабної війни

Джерело інформації: Телеграф