Морські крокодили перетнули Індійський океан і досягли Сейшельських островів: потім їх винищили
Морські крокодили перепливли Індійський океан, щоб досягти Сейшельських островів | Фото: Shutterstock
Нове дослідження показало, що морські крокодили, які мешкали на Сейшельських островах, стали найзахіднішою популяціє морських крокодилів, подолавши тисячі кілометрів, щоб дістатися островів.
Недавні дослідження ДНК підтверджують, що морські крокодили колись займали величезну територію, що простягалася через Індійський океан до Сейшельських островів. Вони дісталися сюди ще до появи людей, але з їхнім прибуттям були винищені, пише Live Science.
Нині вимерла популяція крокодилів на Сейшельських островах — архіпелазі в західній частині Індійського океану — не була групою нільських крокодилів (Crocodylus niloticus) і не була окремим видом. Замість цього, на думку вчених, вони були найзахіднішою популяцією морських крокодилів (Crocodylus porosus), які сьогодні мешкають в Індії, Південно-Східній Азії, Австралії та на островах західної частини Тихого океану.
За словами співавтора дослідження, експерта з рептилій із Баварських державних колекцій природничої історії Франка Глау, засновники популяції крокодилів на Сейшельських островах, імовірно, подолали щонайменше 3000 кілометрів, а можливо і значно більше.
250-річні експедиційні записи свідчать про те, що на Сейшельських островах мешкала велика популяція морських крокодилів. Однак наприкінці 18 століття сюди прибули люди і винищили крокодилів на островах. Останки кількох особин зберігаються в музеях на Сейшельських островах, у Лондоні та Парижі.
Спочатку вчені вважали, що сейшельські крокодили є частиною популяції нільських крокодилів, які мігрували з Африки. Однак 1994 року дослідники перекласифікували збережені рештки як рештки морських крокодилів, ґрунтуючись на їхніх фізичних характеристиках.
Зразки останків сейшельських крокодилів Фото: Kathrin Glaw
У новому дослідженні інша група вчених підтвердила цей висновок, використовуючи генетичний матеріал хижаків. Вчені зібрали мітохондріальну ДНК з черепів і зубів кількох старих музейних екземплярів різних видів крокодилів, а потім порівняли цю ДНК зі зразками тканин сучасних музейних екземплярів і живих крокодилів.
Результати показали, що генетичні маркери крокодилів із Сейшельських островів точно збіглися з маркерами морських крокодилів. Це вказує на те, що ареал морських крокодилів на той час простягався більш ніж на 12 000 кілометрів зі сходу на захід до того, як популяція була повністю винищена на островах.
Цікаво, що для поширення на захід, аж до Сейшельських островів, морським крокодилам довелося б перетнути тисячі кілометрів океану. Утім, представники цього виду пристосовані до життя у відкритому морі, маючи на язиці спеціальні сольові залози, які дозволяють їм виводити надлишок солі. Вважається, що ця адаптація могла сприяти широкому поширенню тварин в Індо-Тихоокеанському регіоні та обмежити подальше видоутворення.
Нагадаємо, раніше ми писали про давню “сестру” предків сучасних крокодилів: дослідники виявили ще одну талаттозухію.
Раніше Фокус писав про те, що відкрито новий вид стародавнього чудовиська, яке жило на Землі 135 млн років тому.