«Всі, хто проти диктатури і політичних репресій, встаньте!»: у Кременчуці «відгриміла» вистава «Ребелія» театру МУР
Хронологічно події у виставі охоплюють близько 40 років української історії — від смерті Сталіна у 50-х роках і до проголошення Незалежності України. Глядачі у залі із бурхливими вітали виконавців та підспівували кожній пісні
Учора, 20 жовтня, глядацька зала Кременчуцького палацу культури на дві години перетворилася на полотно, де розгорталися знакові події української історії — актори театру МУР представили глядачам виставу «Ребелія», історію про здобуття Україною незалежності.
Це вже друга вистава театру, яка через життя українських митців та інших історичних постатей зображує шлях спротиву народу радянській системі та боротьбу за свободу країни.
У партері залу не було жодного вільного місця, і переважна більшість глядачів — молодь, яка із захопленням спостерігала за грою акторів та підспівувала кожній пісні.
Хронологічно події в «Ребелії» охоплюють близько 40 років — від смерті Сталіна у 50-х, про яку йде мова у першій пісні, і до здобуття Україною незалежності та внесення прапора України у стіни Верховної Ради.
Герої вистави — українські митці та політичні діячі тих часів, зокрема Іван Світличний, Вʼячеслав Чорновіл, Віктор Кукса, Василь Стус, Алла Горська, Іван Дзюба, Леонід Кравчук та інші.
Їхні пісні спрямовані на висміювання радянської системи, а також відображення українського духу тих часів. У них відчуваються окремі історичні події, які пережив народ, зокрема аварію на ЧАЕС.
Кожна пісня ніби проймала наскрізь, зачіпала за живе щось сакральне у серці кожного — те, що відповідає за єднання, за відчуття приналежності до українського народу.
Зокрема, яскраво це відобразилося, коли актори розіграли епізод із прем’єри фільму «Тіні забутих предків», коли відомий український політичний діяч В’ячеслав Чорновіл вигукнув культову фразу «Всі, хто проти диктатури і політичних репресій, встаньте». І якщо 60 років тому в залі піднялися одиниці, то учора в Кременчуцькому МПК піднявся увесь зал.
Фінальна пісня перегукувалася із українським сьогоденням — у ній згадувалась сучасна війна і обов’язкова перемога.
Вистава пройшла на підтримку полку «Азов» — усі, хто мали змогу, зробили внески на благодійний фонд війська. Також по завершенню вистави актори провели благодійний аукціон — розіграли сценарій вистави та прапор з підписами усіх акторів. Сценарій пішов з аукціону за 17 тисяч гривень, а прапор — за 18 тисяч. Усі кошти так само спрямували на підтримку «Азову».
Глядачі виходили із залу враженими, натхненними та активно ділилися між собою враженнями — «і плакали, і сміялися, і знайшли над чим задуматися».
Джерело інформації: Телеграф