«Це найкращий день народження!»: хто допоміг влаштувати свято для Івана Ананенка

Ще два тижні тому родина Ананенко мала власний будинок, затишок і плани на майбутнє. 7 жовтня російський обстріл Кременчука забрав у них усе нажите. Вогонь знищив оселю разом із меблями, одягом, дитячими іграшками та дорогими серцю речами.

Сьогодні, 21 жовтня, маленькому Івану Ананенку виповнилося вісім років. І, як й обіцяла мама, у нього було «найкраще свято».

Два тижні тому «Кременчуцький Телеграф» розповідав історію родини Ананенко. Тоді мама хлопчика Юлія розповідала, як за лічені хвилини звичне життя родини перетворилося на суцільну невідомість. Будинок, який вони з чоловіком будували та облаштовували для своєї сім’ї, згорів. Разом із ним — усе, що родина наживала роками.

Але навіть серед цього Юлія думала про день народження сина. Адже 21 жовтня Іванові мало виповнитися вісім років. І мама пообіцяла, що попри все в нього буде найкраще свято.

Сьогодні ця обіцянка здійснилася. Допомогли небайдужі кременчуківці — знайомі й незнайомі люди, які не змогли залишитися осторонь чужої біди.

«Ми навіть не очікували такої допомоги»

За словами Юлії Ананенко, після публікації історії їхньої родини вона отримала величезну кількість повідомлень від людей, які пропонували підтримку.

Хтось приносив одяг, хтось взуття, хтось допомагав найнеобхіднішими речами. І це були не лише рідні та друзі, а й зовсім незнайомі люди.

Насправді нам допомогло дуже багато людей. Ми дуже вдячні від усієї нашої родини. Ми навіть не очікували такої допомоги. Люди нас одягнули, взули в перші дні. Це були і рідні, і знайомі, і друзі, і просто сторонні люди. Ми дуже-дуже всім вдячні, — розповідає Юлія.

Жінка зізнається, така підтримка стала для родини не лише матеріальною допомогою, а й величезною моральною опорою.

Це просто спонукає далі жити, не опускати руки і розуміти, що наш народ найкращий, наша країна найкраща. Ми вистоїмо, незважаючи ні на що!

«Ми з татом вирішуємо дорослі проблеми, а дитина має радіти життю»

Попри втрату житла, невизначеність із майбутнім та щоденні турботи, Юлія і її чоловік вирішили, що трагедія не повинна забрати у сина дитинство.

Адже для восьмирічного хлопчика день народження — це насамперед друзі, подарунки, солодощі, ігри та радість.

Кожного року в дитини найкраще свято. І ми, батьки, стараємося заради цього. Незважаючи ні на які негаразди, ми з татом вирішуємо наші життєві проблеми, а дитина є дитина. Він має радіти життю і не жити дорослими проблемами, — говорить Юлія.

Зараз родина має тимчасовий прихисток. Є дах над головою, їжа та люди, які не залишають наодинці з бідою.

Слава Богу, нас прихистили, у нас є де жити. Слава Богу, у нас є що поїсти. Йому все смачненько, йому все подобається, йому купили машинку, він задоволений. І це найголовніше. Ну, а дорослі проблеми, то дорослі проблеми. Ми будемо якось вирулювати з цього, — каже мама хлопчика.

Подарунки, святковий торт і квести з друзями

Після першого інтерв’ю Юлії для «Кременчуцького Телеграфа», у якому вона згадала про майбутній день народження синочка, чимало кременчуківців вирішили долучитися до організації свята.

Вони об’єдналися, щоб зібрати подарунки для Івана. Ігрові простори запропонували провести дитяче свято, кондитери приготувати святковий торт.

Дуже багато людей відгукнулися, коли я розказала про день народження синочка. Тому сьогодні дівчата об’єдналися, завалили нас подарунками. Ми ще не встигли роздивитися все, але я впевнена, що дитина буде щаслива. Дякую вам усім! — говорить Юлія.

Одними з перших на прохання про допомогу відгукнулися кондитери Life Cake. Також відгукнулися ігрові простори, запропонували нам провести дитяче свято. Подарунки для іменинника надходили навіть напередодні.

Вчора нам зателефонували люди, також запропонували допомогу і завалили Івана новим одягом, іграшками. Це дійсно дуже цінно для нас. І дуже багато навколо людей, яких ми навіть не знаємо, — додає Юлія.

У результаті Іван отримав справжнє дитяче свято — із друзями, веселими завданнями, подарунками й тортом.

«Найкращий день народження!» — маленький Іван розповів про своє свято

Сам іменинник охоче розповідає про святкування:

Мене звуть Ваня. І в мене сьогодні день народження. Мені вісім! Мені друг у школі подарував машинку. А взагалі подарували два пакети подарунків! В квест-кімнаті з друзями ми виконували квести. Було аж десять друзів. Це був найкращий день народження!

Два тижні після трагедії

Та за дитячими усмішками й радістю свята залишається складна реальність, із якою родина Ананенко стикається щодня.

Сьогодні рівно два тижні від дня, коли вони втратили власний будинок. Але відповіді на головне питання, що буде далі, досі немає.

Якщо чесно, зараз от сьогодні рівно два тижні від нашої трагедії. Поки що нічого невідомо. Ми живемо, так би мовити, пливемо за течією. Сьогодні прожили, і слава Богу. Що буде завтра, невідомо, — зізнається Юлія.

Вона пояснює, що навіть планувати майбутнє зараз дуже важко. Адже родина не розуміє, чи зможе отримати компенсацію за знищене житло, якою вона буде і коли ці кошти надійдуть.

Якісь плани будувати дуже важко. І, чесно кажучи, як їх будувати, якщо ми ще не знаємо навіть, на що розраховувати? Чи буде якась компенсація? Ну, певно, що вона буде, але її розмір ми не розуміємо. Ще в нас не було комісії, щоб оцінили наші збитки, — розповідає жінка.

За словами Юлії, родина очікує на комісію, яка має оглянути зруйноване майно та оцінити завдані збитки. Їм повідомили, що це має відбутися протягом 30 днів від 7 жовтня.

Проте навіть після оцінювання залишається питання термінів виплати можливої компенсації.

Але, знову ж таки, коли ми зможемо отримати цю суму — це ж невідомо. Тому будувати якісь плани і думати про те, де ми будемо надалі жити, я не знаю. Ну, сьогодні є де жити — добре. А завтра де ми будемо? Це просто така невідомість.

На тлі нових російських атак на Кременчук почуття невизначеності лише посилюється. І все ж родина знаходить сили рухатися далі. Насамперед заради сина.

Нагадаємо, підтримати родину можна: 4441 1111 3972 6149 Юлія Ананенко.

Джерело інформації: Телеграф