«Це не про лікування, а про якість життя»: як працює паліативне відділення у Кременчуці

«Кременчуцький Телеграф» побував у паліативному відділенні лікарні «Правобережна» та дізнався, хто може отримати таку допомогу, які документи необхідно зібрати й чому паліатив — це не лише про останні дні життя.

25 ліжок і черга на госпіталізацію

Паліативне відділення відкрилося 20 квітня 2017 року. Нині воно розраховане на 25 пацієнтів, і вільні місця тут з’являються нечасто.

Відділення практично завжди заповнене. Є певна черга, адже попит на паліативну допомогу великий, — розповідає його завідувачка Оксана Красій, яка очолює відділення з 2023 року.

У штаті працюють 26 людей: лікарі, медичні сестри, фізичний терапевт, психолог, соціальний працівник і молодший медичний персонал.

Пацієнти, які перебувають тут, часто не можуть самостійно ходити, їсти, перевертатися в ліжку або виконувати звичайні гігієнічні процедури. Тому значна частина роботи персоналу — це щоденний догляд за ними.

Звісно, якби працівників було більше, догляд міг би бути ще якіснішим. Але й нині ми намагаємося зробити все, що можемо, своїми силами, — каже завідувачка.

Мобільна бригада допомагає людям удома

3 лютого 2023 року при відділенні почала працювати мобільна паліативна бригада. Нині під її супроводом перебувають близько 50 пацієнтів.

Цей формат призначений для людей, які потребують паліативної допомоги, але хочуть залишатися вдома або не мають потреби у перебуванні в стаціонарі.

До пацієнта можуть приїхати лікар, фізичний терапевт і медична сестра. Фахівці оцінюють його загальний стан і потреби, за необхідності коригують лікування та беруть аналізи.

Окрема частина роботи — навчання родичів. Медики показують, як правильно доглядати за людиною, яка втратила здатність самостійно себе обслуговувати: робити ін’єкції, обробляти стому, безпечно перевертати й переміщувати пацієнта, користуватися ходунками, кисневим концентратором та іншими засобами.

Мобільна бригада не виїжджає до інших міст. Водночас до стаціонарного відділення, за наявності місця й необхідних показань, можуть госпіталізувати пацієнтів не лише з Кременчука.

Хто може отримати паліативну допомогу

Паліативна допомога потрібна людям із тяжкими, часто невиліковними або такими, що прогресують, захворюваннями. Її мета — не стільки медичне лікування, скільки полегшення болю та інших важких симптомів, підтримання максимально можливої самостійності та якості життя людини.

Йдеться не лише про онкологічні захворювання. Паліативної допомоги можуть потребувати люди з тяжкими неврологічними, серцево-судинними та іншими захворюваннями, деменцією, розсіяним склерозом, бічним аміотрофічним склерозом, наслідками інсультів і травм.

Потребу визначають не лише за основним діагнозом, а й за станом людини. Враховують, зокрема, наявність хронічного больового синдрому, потребу в сильнодійних знеболювальних препаратах, порушення рухливості, дихання, ковтання, нетримання, значне погіршення здатності до самообслуговування та інші клінічні показники.

Стан пацієнта оцінюють за відповідними медичними шкалами.

Зазвичай це доволі тяжкі пацієнти, які вже не можуть самостійно себе обслуговувати, — пояснює керівниця відділення.

Від лежачого стану — до перших кроків

Під час розмови з журналісткою один із пацієнтів відділення розповів, що нещодавно був повністю лежачим. Нині чоловік уже самостійно пересувається.

Обслуговування тут на найвищому рівні. Вчасно приходять, прибирають, підлогу миють двічі на день. Усе прибрано, чисто й красиво, — каже він.

На запитання, чи нагадує перебування санаторій, чоловік усміхається:

Навіть краще. Щоправда, медсестри суворі. Але якби не були суворими, я, можливо, досі не ходив би.

Пацієнт також похвалив харчування. За його словами, він просить рідних нічого не приносити, адже їжі вистачає.

Фізична терапевтка разом із лікаркою, можна сказати, поставили мене на ноги. Я думав, що почну відновлюватися лише наприкінці вересня, але це сталося значно раніше, — розповідає чоловік.

Інша пацієнтка коротко описала ставлення персоналу: «Тут люди хороші. Ставляться, як до рідних. Я задоволена».

Ванна для лежачих пацієнтів і засоби для безпечного переміщення

Крім професійного людяного персоналу, відділення має багато допоміжних гаджетів.

Тут облаштована спеціальна ванна, у якій можна повноцінно купати навіть повністю лежачу людину.

Пацієнта обережно перекладають у ванну. Засоби гігієни для кожного індивідуальні й підписані.

Для правильного положення тіла використовують спеціальні валики та інші пристосування. Вони допомагають зменшити тиск на окремі ділянки тіла, підтримати руки й ноги, надати людині зручного положення та полегшити догляд.

Є також спеціальні рукави для переміщення пацієнтів. Вони дозволяють персоналу й родичам безпечніше пересаджувати або перевертати людину, зменшуючи ризик травм як для пацієнта, так і для того, хто його доглядає.

Частину такого обладнання відділення отримало від благодійного фонду «ТІМ». Організація безоплатно надає засоби позиціювання не лише лікарням, а й окремим пацієнтам, які продовжують лікування вдома.

Ми шукали рукав для переміщення. Звернулися до фонду, а там відповіли: «Ми надішлемо безоплатно». Потім запропонували й інші необхідні засоби. Ми також направляли до фонду наших пацієнтів, які потребували такої допомоги, — розповідає завідувачка.

Працівники співпрацюють і з іншими благодійними організаціями. Зокрема, у випадках тяжких неврологічних захворювань фонди можуть допомогти пацієнтові отримати аспіратор, апарат підтримки дихання або інше обладнання для використання вдома.

Собака, заради якої ліжко вивезли до холу

Відділення називає себе першим дорослим паліативним підрозділом в Україні, де запровадили каністерапію — взаємодію пацієнтів зі спеціально навченими собаками.

Нині до пацієнтів приходять дві навчені лабрадорки. Заняття проводять переважно для хворих, але долучається й персонал, якому також потрібне емоційне відновлення.

Одну з найзворушливіших історій працівники згадують і досі. У відділенні перебувала повністю лежача жінка. Пересадити її в крісло було складно й болісно. Собак до палат не заводять, тому спочатку здавалося, що пацієнтка не зможе взяти участь у занятті.

Ми думали, як це організувати, а потім вирішили вивезти її до холу просто на ліжку. Постелили спеціальні пледи, щоб собака могла поставити на них лапи. Коли жінка її побачила, емоції були неймовірні. Я плакала, і не я одна — плакало все відділення, — згадує пані Оксана.

Жінка дуже любила тварин, тому після того випадку персонал вивозив її на кожну зустріч із собаками.

Для неї це була величезна радість. Маленьку собачку їй навіть саджали на руки, — додає керівниця.

Малюнки, акваріум і новорічна ялинка

Паліативна допомога — це не тільки процедури. Для людини, яка довго перебуває в палаті й має обмежену рухливість, дуже важливими є звичайне спілкування, малювання або можливість спостерігати за рибками в акваріумі.

У теплу пору року пацієнтів, якщо дозволяє їхній стан, намагаються виводити на подвір’я. У відділенні також проводять арттерапевтичні заняття. Волонтери приносять матеріали, разом із пацієнтами малюють і виготовляють різні вироби.

Завідувачка каже, що багато хто відгукується на їх прохання. Наприклад, картини, які висіли в палатах із часу відкриття, за майже десять років вигоріли. Працівники сфотографували їх і попросили допомоги у соціальних мережах.

Допис поширили багато користувачів, а художники запропонували безоплатно відновити роботи. Тепер палати прикрашають нові яскраві картини.

Не залишили людей і без новорічного свята. Коли з’ясувалося, що живих ялинок для відділень не закуповуватимуть, працівники звернулися через соціальні мережі. Небайдужа кременчуківка подарувала штучну ялинку, яку встановили в холі та прикрасили разом.

Кава, свіже повітря і право залишатися собою

Медики наголошують: паліативна допомога має враховувати не тільки діагноз, а й звички, бажання та особистість людини.

У відділенні свого часу перебував чоловік, який уже не міг самостійно рухатися, але до нього часто приходили друзі-спортсмени. Він дуже хотів бувати надворі, тому друзі разом із персоналом вивозили його на вулицю просто на ліжку.

Інший молодий пацієнт пересувався на колісному кріслі. Для нього важливими залишалися кава та можливість вийти подихати свіжим повітрям. Кілька разів на день працівники допомагали йому спускатися до пандуса.

Він виїздив на кріслі у будь-яку погоду: взимку, влітку, навіть коли йшов дощ. Якщо стан людини дозволяв, ми допомагали їй здійснити це бажання. Це і є якість життя, — пояснює завідувачка.

Навчають не лише медиків, а й доглядальників

Працівники відділення намагаються залучати благодійні організації не тільки для отримання обладнання, а й для підвищення кваліфікації персоналу та родичів пацієнтів.

На базі відділення неодноразово проводили навчання для людей, які доглядають за тяжкохворими вдома — як професійно, так і без спеціальної підготовки.

Такі знання особливо потрібні родичам, які раптово опиняються сам на сам із необхідністю годувати, купати, перевертати або переміщувати лежачу людину.

Також тут відбувався тренінг із догляду за пацієнтами з деменцією за участю фахівців фонду «Незабутні».

Психолог відділення веде інформаційну сторінку «Психолог у паліативі», де порушує теми емоційної підтримки тяжкохворих людей та їхніх сімей.

Працівники також підтримують зв’язок із представниками церков — за бажанням пацієнта він може отримати духовну підтримку.

«Тут ставляться, як до рідних»

Для пацієнтів паліативного відділення успіх не в одужанні. Частіше — це зменшення болю, чиста постіль, можливість виїхати на подвір’я, погладити собаку, випити кави з друзями або просто провести день без самотності.

Ми намагаємось зробити життя людей, які до нас потрапляють, якісним і цікавим. Ми постійно розмовляємо з персоналом: якщо ви десь побачили щось корисне й хотіли б, щоб воно було у нас, говоріть. Можливо, не одразу, але поступово, по краплині, ми будемо це робити, — каже завідувачка.

Керівниця дякує адміністрації закладу, яка підтримує нові ідеї, благодійним фондам і волонтерам. Але особливо — працівникам, які щодня залишаються поруч із пацієнтами.

Ми дуже вдячні нашому персоналу. Наші дівчатка ставляться до людей із душею, працівники підтримують чистоту й порядок. У паліативі це надзвичайно важливо.

Паліативна допомога не завжди може продовжити життя. Проте вона здатна зробити його менш болісним, більш гідним і людяним.

Іноді для цього потрібне складне медичне обладнання, а іноді — ялинка, картина, лабрадорка або людина, яка вчасно підійде й запитає: «Що вам зараз потрібно?».

Як потрапити до стаціонару або під супровід мобільної бригади

Перший крок — звернутися до сімейного або лікуючого лікаря. Він має оцінити стан людини та визначити, чи потребує вона паліативної допомоги.

Якщо пацієнтові потрібне цілодобове спостереження і стаціонарний догляд, лікар оформлює відповідне направлення. Якщо людина залишається вдома, їй можуть видати направлення на мобільну паліативну допомогу.

Після цього пацієнт або його представник звертається до відділення. Крім електронного направлення, можуть знадобитися:

• виписка з амбулаторної карти/ стаціонару
• результати обстежень
• висновок профільного спеціаліста (онколога, психіатра, т.д.)
• документи пацієнта та законного представника.

До стаціонару госпіталізація узгоджується комісійно після оцінювання показань та за наявності вільного місця. Для мобільного супроводу працівники відділення записують дані, оцінюють потреби й узгоджують перший виїзд.

Більше дізнатися про роботу відділення можна на сторінках соцмереж:

• Інстаграм
• Фейсбук.

Джерело інформації: Телеграф