Калита, балабушки та хліб для худоби: у Кременчуці розповіли про традиції обрядової випічки

11 жовтня у філії №2 Кременчуцької міської публічної бібліотеки відбулася смак-зустріч, присвячена українському обрядовому хлібу. Захід організували напередодні Всесвітнього дня хліба, який відзначають 16 жовтня.

Про давні звичаї, пов’язані з випічкою, розповіла дослідниця українських народних традицій Євгенія Крилова.

Вона також відома своєю участю у всеукраїнській гастрономічній акції «Пиріг Незалежності». Її пиріг у формі щуки, присвячений історії Кременчука, посів перше місце.

«Кременчуцький Телеграф» зібрав найцікавіші історії із зустрічі.

Чому до нової оселі приносили хліб

Одна з традицій, про які розповіла Євгенія Крилова, — приносити хліб на входини.

За словами дослідниці, у її родині цей звичай зберігався, хоча старші не завжди могли пояснити його походження.

— Я виросла, і ми кудись йшли в гості в нову хату. Треба було нести хліб. На питання, чому треба нести хліб, баба Валя сказала: «Так треба». Чому так роблять, тоді вона не могла відповісти, і я почала цікавитись, чому це потрібно робити, — згадала Євгенія Крилова.

Як пояснила дослідниця, за одним зі звичаїв, під час входин до нової оселі спочатку заносили стіл із хлібом та сіллю. Після цього старший син мав внести ікону.

Гості також приходили з дарами — хлібом, зерном та іншими продуктами. Так вони бажали господарям достатку й добробуту.

Калита й балабушки: як ворожили на Андрія

Окрему частину зустрічі присвятили традиціям Андріївських вечорниць.

На свято Андрія Первозванного випікали калиту — круглий обрядовий хліб із білого борошна. Його могли прикрашати сухими вишнями або родзинками.

Калиту робили твердою, підвішували на стрічці, а учасники вечорниць намагалися відкусити від неї шматок.

Ще одним звичаєм було ворожіння на заміжжя за допомогою балабушок — невеликих виробів із прісного тіста.

Дівчата разом готували балабушки, розкладали їх на лаві та запускали до хати голодного собаку. Вірили, що власниця балабушки, яку пес з’їсть першою, першою вийде заміж.

Навіщо різдвяний хліб давали худобі

Євгенія Крилова розповіла, що деякі обрядові хліби призначали не людям, а свійським тваринам.

Зокрема, на Різдво господар міг нести худобі спеціально випечений різдвяник. Цей звичай пов’язували з побажаннями здоров’я та захисту тварин від лиха.

— Господар дому йшов до худоби та ніс їй хліб. Різдвяник — це такий хліб, який давали худобі, — пояснила дослідниця.

Чому не всі українські паски були з глазур’ю

Під час зустрічі говорили й про великодню випічку. Євгенія Крилова показала приклади пасок із різних регіонів України та пояснила, чому їхній вигляд міг відрізнятися.

За її словами, для святкових пасок використовували якісне пшеничне борошно, тоді як повсякденний хліб часто пекли з житнього.

Дослідниця зазначила, що поширення солодкої глазурі пов’язане, зокрема, з розвитком цукрового виробництва та кондитерського мистецтва у XIX столітті.

Водночас паски без глазурі також є частиною української традиції. Їхній вигляд, рецепти та оздоблення залежали від місцевості й родинних звичаїв.

На думку Євгенії Крилової, давні рецепти та форми обрядової випічки можна відроджувати й сьогодні, зберігаючи їхнє історичне значення.

Нагадаємо, 6 жовтня у міській публічній бібліотеці відбулася зустріч із письменницею Дарою Корній, під час якої говорили про українську міфологію та літературу.

Джерело інформації: Телеграф