«Ми тікали від війни, а вона нас і тут наздогнала»: родина зі Слов’янська шукає приватний будинок для оренди після удару по Кременчуку

Світлана Єремеєва разом із родиною вже понад десять років намагається знайти місце, де можна жити без постійного страху через війну. У 2014 році вони залишили рідний Слов’янськ, згодом повернулися туди, але через погіршення безпекової ситуації знову були змушені виїхати. 19 травня цього року родина переїхала до Кременчука.

Тут вони орендували приватний будинок на вулиці Хорольській, облаштували подвір’я, посадили город, доглядали за квітами. Здавалося, нарешті вдалося знайти спокійне місце для життя. Однак уранці 7 жовтня російська атака знову змінила їхні плани.

Ми думали, що тут буде тихіше, а нас і сюди дістала війна, — розповідає Світлана.

«Мама, я живий»: як родина пережила удар

У ніч атаки Світлана, її чоловік та 15-річний син Максим спали вдома. Коли пролунав вибух, у будинку почало сипатися все навколо.

Я біжу, у чому була, у піжамі, у шкарпетках, до малого. Кажу: «Максим, ти живий?» А він сидить на ліжку й відповідає: «Мама, я живий», — пригадує жінка.

Хлопець був наляканий, але залишився неушкодженим. У будинку та на подвір’ї лежали уламки, частина стелі обвалилася. Світлана також помітила, що неподалік горять будинки.

Я нічого не розумію, таке сум’яття. Кажу чоловікові: «Газом смердить». Там горить, і там горить, якась жінка плаче. Ми швидко почали збирати малого, — розповідає вона.

Після вибуху родина одразу почала перевіряти, чи всі живі та, чи вціліли домашні улюбленці. Собака злякався й сховався у будці. Кота спочатку не могли знайти, але згодом він повернувся.

У будинку побило частину посуду, пошкодило стелю та стіни, вікна, двері, перекриття будинку. У стінах з’явилися наскрізні тріщини. Без ремонту жити там буде складно: якщо не відновити стелю та не захистити пошкоджені ділянки, зберегти тепло та сухість в оселі не вдасться.

Від Слов’янська до Кременчука — і знову пошук дому

Світлана розповідає, що з 2014 року родині доводилося неодноразово залишати домівку та починати життя спочатку. Після виїзду зі Слов’янська вони побували в різних місцях, а згодом повернулися до міста. Там родина жила, попри небезпеку, доки ситуація не почала погіршуватися.

Чоловік Світлани зрештою запропонував шукати житло в Полтавській області. Так вони опинилися у Кременчуці.

Ми приїхали сюди, і нам було гарно. Ми все помили, прибрали, город посадили. У мене була така клумба, квіти — орхідеї, фіалки. Все було чистенько, добре. Ми облаштувалися, — каже Світлана.

Тепер родина знову змушена шукати дім. Жінка каже, що після пережитого вони поки не знають, куди їхати й де зможуть оселитися.

Ми вже всюди шукаємо: то не підходить, то тварин не беруть. Ми поки в розпачі, не знаємо, де що знайти — розповідає вона.

Під час атаки загинула їхня сусідка-пенсіонерка, з якою Світлана спілкувалася. Загинув і чоловік із сусідньої родини. Жінка важко переживає ці втрати.

Родина шукає приватний будинок, куди можна заселитися із собакою, хом’яком та котом

Світлана наголошує: родина не шукає безплатного житла. Вони готові платити за оренду, але важливо, щоб вартість була посильною для сім’ї.

До атаки будинок у Кременчуці вони орендували за 4 тисячі гривень на місяць, окремо сплачуючи комунальні послуги.

Шукають саме приватний будинок, де можна жити разом із собакою, хом’яком та котом. Тварини подолали складний шлях з родиною ще під час виїзду зі Слов’янська, і залишати їх сім’я не збирається.

Вони приїхали з нами зі Слов’янська. Собака сидів спокійно в причепі, а кіт — у переносці. Вони наші, ми їх не кинемо, — каже жінка.

Родина розглядає різні варіанти — зокрема у Кременчуці та навколишніх населених пунктах, Горішніх Плавнях, Світловодську, Олександрії.

Головне, щоб будинок був придатним для життя, а орендна плата — доступною.

Якби нам допомогли відновити будинок, можливо, ми б і залишилися. А так шукаємо, де жити, — каже Світлана.

Як допомогти родині

Якщо ви маєте приватний будинок, який готові здати родині з 15-річною дитиною та домашніми тваринами за помірною ціною, зв’яжіться зі Світланою за телефоном: +380 (50) 855 05 47.

Після багатьох років вимушених переїздів Світлана та її близькі знову намагаються знайти місце, яке зможуть назвати домом.

Нагадаємо, в результаті російської атаки 7 жовтня, у місті пошкоджені п’ять багатоквартирних будинків із 431 квартирою, 35 приватних будинків, ще шість приватних будинків зруйновані.

Джерело інформації: Телеграф