Минулого року на Полтавщині розшукували понад 600 неповнолітніх
У 2025 році Головне управління поліції регіону розглянуло 627 заяв від місцевих жителів щодо зникнення дітей.
Більшість із них – у Полтавському районі області. Деякі з неповнолітніх залишають домівку самотужки, тікаючи, як пояснюють поліціянти, через конфлікти в родині чи особистісні стосунки. Розповідаємо, як батькам запобігти цьому та як не варто говорити з дітьми, яких повернули додому після втечі.
Правоохоронці торік знайшли всіх зниклих безвісти дітей
Із відповіді на інформаційний запит «Полтавської думки» до поліції Полтавщини відомо, що торік правоохоронці отримали:
- 311 звернень від жителів Полтавського району;
- 176 – від жителів Кременчуцького району;
- 78 – від жителів Лубенського району;
- 62 – від жителів Миргородського району щодо зникнення неповнолітніх.
Із 627 зниклих дітей, говорять у поліції, знайшли всіх. П’ятьох неповнолітніх виявили мертвими через утоплення, умисне вбивство та падіння з висоти. Станом на початок травня дітей, які перебувають у розшуку з минулого року, немає.
Чому діти самі втікають із дому: найпоширеніші причини від поліції
Найчастіше безвісти зниклих неповнолітніх знаходять за кілька годин чи днів. Наприклад, 12-річну Марію та 14-річного Мілуша, які поїхали до свого родича та не повернулися додому, розшукали за п’ять днів. 10-річну Анну, 11-річного Іллю та 12-річного Ростислава, які пішли гуляти Глобиним та не повернулися до пізньої ночі, знайшли вже до ранку наступного дня.
Є й випадки, коли правоохоронці, розшукуючи дитину, вже знають, що вона могла самотужки втекти з дому. Наприклад, у лютому 2025 року правоохоронці, заручившись підтримкою поліціянтів з інших областей, розшукали 16-річного хлопця з Лубенського району за пів дня – на залізничному вокзалі в Тернополі.
Подібний випадок стався і влітку того ж року, коли 14 липня 16-річна Вероніка поїхала до Миргорода та не повернулася додому. Знаючи, що дівчина могла поїхати до Києва, правоохоронці орієнтували й столичних колег. Її розшукали працівники Лубенського райвідділу поліції за три дні – 17 липня ввечері на одній із залізничних станцій.
В усіх подібних випадках, пояснюють у відповіді на запит, правоохоронці потім звертаються до органів освіти та науки, а також служби в справах дітей, щоб посприяти усуненню причин, через які діти могли втекти з дому.
Найчастіше такими причинами стають:
- конфлікти у родині;
- цивільноправові відносини батьків (наприклад, процес розлучення);
- особистісні стосунки.
Зокрема, як говорять ювенальні поліціянти та психологи поліції, йдеться про непорозуміння з родичами, сварки з рідними, різні погляди на життя, надмірну опіку батьків чи навпаки – брак уваги та піклування. Поштовхами до втечі можуть бути й проблеми в школі, булінг, суперечки з однолітками, стрес.
Окрім цього, батьків має насторожити й інша поведінка дитини, зокрема:
- різке наведення порядку;
- роздаровування важливих для дитини речей;
- видалення спільних сімейних фото;
- постійно зібраний рюкзак (не «тривожна валізка»);
- раптова практичність в одязі, якщо раніше дитина так не одягалася;
- байдужість до навчання та майбутнього;
- поява «дорослих друзів», які нібито «краще розуміють, ніж батьки» – особливо, якщо вони відкрито романтизують втечу та знецінюють рідних.
Окрім цього, якщо є змога, варто звертати увагу на соцмережі дитини, зокрема закриття акаунтів чи очищення сторінок.
«Для підлітка цифровий простір – це частина його особистості. Коли дитина починає “стирати себе” з мережі, це може бути ознакою глибокого психологічного виснаження. Фрази: “Мені байдуже”, “Яка різниця?”, “Не знаю, чи буду тут” не можна сприймати як звичайну підліткову драматизацію», – пояснює психологиня Віта Каблюк.
Про це пише Полтавська думка
Джерело інформації: Кременчук Тудей