Національний Пантеон України. Чому нервує Польща

Після оголошення Володимира Зеленського про створення Українського національного пантеону у польському уряді посилюється переконання, що президент України загострює конфлікт із Польщею.

“Ніхто не вказуватиме, яких героїв нам шанувати” – 28 червня 2026 року Президент Володимир Зеленський офіційно вніс до Верховної Ради законопроєкт № 15360 Про Український національний пантеон. Цей меморіальний комплекс у Києві покликаний об’єднати імена видатних діячів, що боролися за незалежність держави у різні історичні епохи.

Як працюватиме Пантеон

“Ніхто і ніколи не буде наказувати нам, як жити, як говорити, кого нам любити, кому бути вдячними і яких героїв шанувати. Імена всіх героїв будуть назавжди вписані в нашу історію з великої літери з великою повагою від нашої держави України”, – заявив Володимир Зеленський.

Щоб уникнути політизації та забезпечити суспільний консенсус, законопроєкт пропонує чітку та жорстку процедуру відбору постатей для увічнення в Пантеоні:

1.    Створення Спеціальної комісії: Відбором займатиметься незалежна Національна комісія з питань увічнення пам’яті. До неї на паритетних засадах увійдуть історики НАНУ, представники УІНП, Міністерства культури, Міноборони, а також громадські діячі та ветерани.

2.    Критерії відбору: Кандидат має відповідати щонайменше одному критерію: видатний внесок у державотворення (від епохи Русі до сучасності), героїзм під час захисту суверенітету України або фундаментальний цивілізаційний внесок (культура, наука, релігія).

3.    Механізм висунення: Право подавати кандидатури матимуть Президент, Верховна Рада, Кабмін, академічні установи та великі громадські організації. Кожна заявка потребує детального історико-біографічного обґрунтування та перевірки на відсутність «темних плям» (наприклад, воєнних злочинів чи співпраці з репресивними органами).

4.    Громадське обговорення: Схвалені Комісією списки проходитимуть обов’язковий етап публічних консультацій (від 30 до 60 днів). Громадяни зможуть висловити свою позицію через державні цифрові платформи (зокрема «Дію»).

5.    Фінальне затвердження: Після проходження всіх експертних та суспільних фільтрів остаточне рішення про включення особи до Пантеону затверджується Указом Президента України.

Завдяки такій складній процедурі Пантеон має бути захищеним від кон’юнктурних політичних змін — герой, який пройшов це сито, залишатиметься вшанованим назавжди.

Варшава обурена

Попри прозорий механізм, у Польщі цей крок та риторику Києва сприйняли з відвертим розчаруванням. За інформацією польських ЗМІ, які посилаються на джерела в уряді Дональда Туска, урядовці вважають, що Київ свідомо йде на загострення.

Ініціатива з Пантеоном впала на максимально токсичний ґрунт. Цьому передувала ескалація, спричинена травневим присвоєнням українському спецпідрозділу ССО імені Героїв УПА.

Реакція обох сторін у червні 2026 року перейшла дипломатичні межі: Президент Польщі Кароль Навроцький позбавив Володимира Зеленського Ордена Білого Орла. У відповідь Зеленський демонстративно повернув відзнаку. На знак солідарності від своїх польських орденів масово відмовилися колишні президенти України, керівник ГУР Кирило Буданов, очільник МЗС Андрій Сибіга та інші топпосадовці. З польського боку лідер опозиції Ярослав Качинський також заявив про повернення українського ордену.

Що далі 

Законопроєкт про Національний пантеон фіксує перехід конфлікту в затяжну стадію з трьома ключовими наслідками:

1.    Ідеологічний глухий кут: Київ чітко артикулював, що історична пам’ять є елементом національного суверенітету. Варшава ж сприймає це як демонстративну зневагу.

2.    Загроза інвестиціям: Охолодження економічних контактів ризикує ускладнити логістичну підтримку та участь Польщі у повоєнній відбудові України.

3.    Євроінтеграційні ризики: Польща відкрито сигналізує про готовність блокувати рух України до ЄС (зокрема закриття переговорних кластерів). Новий закон лише додасть аргументів радикальним силам у польському політикумі напередодні виборів.

Сучасна архітектура україно-польських відносин опинилася в найглибшій кризі. Якщо сторони не знайдуть прагматичного формату для діалогу, цей розкол ризикує стати найбільшим геополітичним здобутком для Москви.

Читайте Korrespondent.net в Google News

Джерело інформації: Korrespondent Net