Останній місяць літа з книгою: три затишні історії, які варто прочитати у серпні
Серпень завжди трохи особливий. Це місяць довгих вечорів, останніх літніх подорожей, теплих світанків і легкої ностальгії за тим, що минає. Зараз хочеться історій, які змушують усміхатися, вирушати в пригоди разом із героями та ще трохи продовжують відчуття літа. Ми підібрали три книги, які ідеально пасують для останнього місяця цієї пори року.
«На горизонті – ти», Джессіка Джойс
Що буде, якщо вирушити в подорож із людиною, яку колись не могла терпіти? А якщо ця людина ще й неймовірно приваблива? Саме в таку ситуацію потрапляє Ноель, яка після втрати бабусі знаходить старі листи й вирішує здійснити мандрівку, про яку та колись лише мріяла.
Попереду — сотні кілометрів дороги, випадкові зупинки, незручні розмови, спільні ночівлі та почуття, які не входили в плани. Це той роман, який хочеться читати на пляжі, у поїзді чи з чашкою холодного лимонаду на балконі.
Легка, дотепна й дуже літня історія про другі шанси, кохання і подорожі, після якої неодмінно захочеться самому вирушити назустріч пригодам.
«Мішок єдинорогів», Марина Манченко
Іноді, щоб знайти себе, потрібно загубитися. Саме так починається історія жінки, яка залишає вдома своє минуле й вирушає до Таїланду майже без речей і без жодного чіткого плану.
На сторінках цієї книги немає гучних драм чи карколомних сюжетних поворотів. Натомість є тепле сонце, стиглі манго, рожевий велосипед, нові знайомства й маленькі відкриття, з яких поступово складається нове життя.
Це дуже світла й затишна історія про втому, відновлення та сміливість дозволити собі бути іншою. Після неї хочеться сповільнитися, вдихнути на повні груди й згадати, що іноді найважливіша подорож — це дорога до себе.
«Час невдах, або в кримській столиці хмарно з проясненням», Міла Смолярова
Є книги, які читаєш не лише заради сюжету, а заради атмосфери. Саме такою є цей роман. Він переносить читача у літо 2003 року — до Криму, який жив без війни й окупації, до покоління, яке вчилося дорослішати, кохати, помилятися й робити перший вибір.
Тут багато сонця, моря, молодості й відчуття свободи, яке сьогодні сприймається особливо гостро.
Але не думайте, що ностальгія за минулим є основною ідеєю книги. Поряд із думками про час, який уже неможливо повернути,
постають люди, які назавжди залишаються частиною наших спогадів. А ще – місце, яке для мільйонів українців має особливе значення.
Це щемка й тепла історія, яка ще довго не відпускає після останньої сторінки.
Джерело інформації: Телеграф